Jan. 30th, 2014

svitla4ok: (happiness)
Гадаю у кожного порядного кіномана завжди є близько п'яти завантажених стрічок, які він обов'язково має переглянути.  І якщо не зараз, то найближчим часом. Так сталося із Night train to Lisbon (2013), а так, як я тепер не вірю у випадки, то й недивно, що саме в цей час подивилася фільм про революцію. Бо ж "Если диктатура является фактом, то революция становится долгом."
Рідко тепер трапляються фільми, де все гармонійно: і сценарій, і місце зйомок, і герої, і фінал. А ще тепер надто мало стрічок, де б так цікаво переповідалися історії з минулого. Причому зовсім недалекого минулого, яке, втім, теж з часом зберігається лише на сторінках книг.
Фільм починається з випадковості посеред сірих буднів шкільного вчителя. Людина, в котрої все і завжди чітко за планом раптом зривається з насидженого місця і їде в нову країну, нове місто, щоб дізнатися історію життя зовсім невідомого чоловіка. Кожна крапля, яка наближає головного героя до розгадок і відповідей робить цю стрічку лише кращою і більш емоційною. Це інтелектуальне кіно для тих, хто звертає увагу на такі деталі, як-от пакетик чаю на початку чи полиці з книгами. Історія португальської революційної боротьби захоплює і вкотре переконує, що в прагненні до свободи всі народи однакові. Тут йтиметься про нелегкий вибір між професійним обов'язком і суспільним, про те, кому віддати перевагу: дружбі чи коханню, про вірність обіцянкам і про тягар життя опісля. А ще фільм щедро присмачений філософськими цитатами про сенс життя, які, скільки б не слухав, все одно спонукають до роздумів. А ще, коли фільм дійсно хороший, то бракне слів, щоб його описати...

"когда мы покидаем места, где жили - мы оставляем там частицу самого себя. Мы остаемся там, пусть мы их и покинули. Бывает, что мы можем найти что-то в себе, только возвратившись туда. Когда мы возвращаемся туда - мы возвращаемся к себе, оставив позади пройденые нами пути. Но возвратившись к самому себе - мы становимся одинокими. Значит именно страх перед одиночеством определяет всю нашу жизнь. Значит именно он не позволяет делать то, о чем мы будем позже сожалеть. В конечном счете главную роль играет тот сценарий жизни, который ты сам написал, чего тебе в ней нужно добиться и что пережить.  Надо научиться управлять страхом перед смертью и не бояться не достичь того, чего стремишся достичь. Ведь кроме меня никто не внесет поправки в этот сценарий. Самый сложный момент  тот, когда мы осознаем, что то, чего мы хотели достичь -недостижимо. И надо учиться жить так, как вы жить не хотели".
Night-Train-to-Lisbon

Profile

svitla4ok: (Default)
svitla4ok

June 2014

S M T W T F S
12345 67
8 91011 12 1314
1516 1718192021
22232425262728
2930     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 07:57 pm
Powered by Dreamwidth Studios