svitla4ok: (happiness)
Про "П'яту владу" (2013) говорили багато, як свого часу і про сайт Wikileaks. Неможливо оцінювати такий фільм, бо де правда, а де вигадка розповісти може тільки сам Ассандж. Та й то навряд чи... Зазвичай, найбільші "таємниці" залишаються з їх творцями.
Це фільм не для кінотеатру і не для масового глядача, як би кіношники не намагалися прикрасити цю історію всілякими художніми штучками типу уявного офісу сайту і так далі. Цікаво буде тільки тим, хто в темі.
Тепер тільки ще сильніше хочеться прочитати "Неавторизовану біографію".
А  мораль цієї історії така - ідея не потребує грошей, ідея потребує непереборного бажання її втілити. І щоб там не було, це таки дуже мотивуючий фільм.
Цитати:
"Або ти живеш на колінах, або з піднятою головою.
Немає журналістів? Візьміть статтю з інтернету, "розчешіть" її і можна друкувати. От така журналістика 21 століття.
Покладатися на інших у цьому світі не варто.
- Кожен дурень може закинути інформацію на сайт, а ті, хто вміють мислити - купують газети.
- Газети ще хтось купує?
Справжня відданість своїй справі - це важко. Відданість вимагає жертв.
У всіх свої секрети, свої рани, ситуації, які формують характер".

The-Fifth-Estate
svitla4ok: (happiness)
"Джиа" (1998) - з тих фільмів, які дивляться лише раз, тому що вдруге буде занадто важко...А ще враховуючи те, що цього разу це не фільм, а історія чийогось життя, то й поготів...
Задум такий, що стрічка нагадує чи то реаліті-шоу чи то програму-спогад на телебаченні, де про відсутню дійову особу розказують близькі, родичі, друзі, колеги, роботодавці і так далі. А так, як мова йде про фотомодель, то частини стрічки вдало розбавлені чорно-білими фото. І знаєте, дивлячись ось такі стрічки, розумієш, що якісне кіно немає віку, поза всяким сумнівом...
Звісно, що це дуже сумний фільм, про самотність людини, яка не мала з ким розділити непотрібну їй славу. Чи мала?
Риторичних запитань, як завжди, більше, ніж відповідей. Але дякувати треба сценаристам, що сльози не котяться хоча б у фінальній сцені. З тих фільмів, які точно не варто дивитися у вівторок ввечері, але точно треба глянути хоча б раз за життя!
Цитати:
"Чем лучше вы отвечаете требованиям настоящего, тем скорее вы станете прошлым.
Работай - жить будешь потом.
Когда все в порядке- это неправильно.
Если ты раслабишся - тебя начнут использовать, поэтому надо стоять в стороне от того, что происходит.
Не надо становиться извесным, потому что это ничего не дает.
Отдохнем - когда сдохнем.
Можно справиться с любыми проблемами.
Я думаю всему есть причина. И я думаю у Бога есть план для каждого из нас."

П.С. А Джолі - шикарна хоч і не фанатка я! Зіграти ТАК у 23!
Gia
svitla4ok: (happiness)
Інді-фільми, як і інді-музика, вміють брати за душу. Причому без жодних спецефектів і навіть ґрунтовного сценарію. Все, що потрібно - це Грета Гервінг у головній ролі, яка, здається, вже давно стала королевою цього жанру, і худорлявий хлопчик з манерами ХVIII століття.
Невідфотошоплена Америка, буденне життя пересічного маленького міста, дощ, сірість, одноманітність - все, як у всіх і всюди. Дивлячись такі стрічки,врешті розумієш, що в кінематографі існує дві Америки - справжня і причесана, підфарбована, загорнута у яскраву обгортку.
Про що цей фільм важко судити. Тут варто ловити потаємні сенси в поглядах, рухах, позах... Головну героїню зраджує коханий чоловік. Вона, у відчаї, втікає з дому. Ці кілька днів з нею поряд буде випадковий хлопчина, якому, можливо, ще менше таланило в житті.
Тут багато чуттєвих моментів та ніжності, якої так бракує пересічним мелодрамам. Справжні почуття, зображені без еротичних сцен і натяків. Така дитяча наївність з дорослими рішеннями. Бо ж врешті, інді-стрічки ніколи не закінчуються хеппі-ендом. Або закінчуються?
Dish-and-the-Spoon-2011
П.С.а ще у інді-фільмі звучить чудова інді-музика, яку виконує головний герой.
svitla4ok: (happiness)
Гадаю у кожного порядного кіномана завжди є близько п'яти завантажених стрічок, які він обов'язково має переглянути.  І якщо не зараз, то найближчим часом. Так сталося із Night train to Lisbon (2013), а так, як я тепер не вірю у випадки, то й недивно, що саме в цей час подивилася фільм про революцію. Бо ж "Если диктатура является фактом, то революция становится долгом."
Рідко тепер трапляються фільми, де все гармонійно: і сценарій, і місце зйомок, і герої, і фінал. А ще тепер надто мало стрічок, де б так цікаво переповідалися історії з минулого. Причому зовсім недалекого минулого, яке, втім, теж з часом зберігається лише на сторінках книг.
Фільм починається з випадковості посеред сірих буднів шкільного вчителя. Людина, в котрої все і завжди чітко за планом раптом зривається з насидженого місця і їде в нову країну, нове місто, щоб дізнатися історію життя зовсім невідомого чоловіка. Кожна крапля, яка наближає головного героя до розгадок і відповідей робить цю стрічку лише кращою і більш емоційною. Це інтелектуальне кіно для тих, хто звертає увагу на такі деталі, як-от пакетик чаю на початку чи полиці з книгами. Історія португальської революційної боротьби захоплює і вкотре переконує, що в прагненні до свободи всі народи однакові. Тут йтиметься про нелегкий вибір між професійним обов'язком і суспільним, про те, кому віддати перевагу: дружбі чи коханню, про вірність обіцянкам і про тягар життя опісля. А ще фільм щедро присмачений філософськими цитатами про сенс життя, які, скільки б не слухав, все одно спонукають до роздумів. А ще, коли фільм дійсно хороший, то бракне слів, щоб його описати...

"когда мы покидаем места, где жили - мы оставляем там частицу самого себя. Мы остаемся там, пусть мы их и покинули. Бывает, что мы можем найти что-то в себе, только возвратившись туда. Когда мы возвращаемся туда - мы возвращаемся к себе, оставив позади пройденые нами пути. Но возвратившись к самому себе - мы становимся одинокими. Значит именно страх перед одиночеством определяет всю нашу жизнь. Значит именно он не позволяет делать то, о чем мы будем позже сожалеть. В конечном счете главную роль играет тот сценарий жизни, который ты сам написал, чего тебе в ней нужно добиться и что пережить.  Надо научиться управлять страхом перед смертью и не бояться не достичь того, чего стремишся достичь. Ведь кроме меня никто не внесет поправки в этот сценарий. Самый сложный момент  тот, когда мы осознаем, что то, чего мы хотели достичь -недостижимо. И надо учиться жить так, как вы жить не хотели".
Night-Train-to-Lisbon
svitla4ok: (happiness)
What Maisie knew ("Развод в большом городе", 2012) - хороша драма без оскоми гіркоти. Так, гіркоти тут багато, встигайте її тільки ловити, але коли головний персонаж - це дитина, світ видається не таким чорно-білим. Хороший фільм про стосунки і про прозу життя не надто відповідальних батьків. Старий-добрий Нью-Йорк, купа таксі, які то відвозять, то знову привозять бідолашну дитину з одного тимчасового пункту до іншого, четверо дорослих, з яких двоє надто часто грають в "дитячі" ігри.
Чарівні актори-усі без виключення. Переконлива Джиліан Мур, завжди врівноважений Александр Скарсгард і Оната Ейпріл, яка грає так, що, здається, дивишся не фільм, а документальну історію.
Розмірений фільм без наростання та драм, окрім деяких поворотних моментів, і простий, очікуваний фінал, як ковток води у спеку. Як і мораль, що сім'я важливіша понад усе.
Фільм з тих, які хочеться подивитися ще раз.
kinopoisk.ru-What-Maisie-Knew-2154670
svitla4ok: (happiness)

"Я нормально супер гуд" (Russendisko, 2012) - фільм до болю схожий на улюблений "Гуд бай, Ленин!"(2003). Ті ж самі локації, той самий історичний період і майже ті самі проблеми. А ще німці завжди знімають якісь такі життєві фільми, що навіть важко пояснити в чому магнетизм. Хоча тут дещо інший сюжет, а головні герої - троє хлопців з Росії, які шукають щастя на руїнах НДР.
Легкий фільм, де всі проблеми вирішуються невтомним оптимізмом та креативом головного героя. Буде любов, дружба і багато музики. І, як це не дивно, навіть української. Якщо хочете почути "Ти ж мене підманула" у німецькій стрічці - вам сюди. Це фільм про молодість і віру, що все можна змінити, будь-якої миті і за найдивніших обставин.
З улюблених моментів "радиодоктор", хоча б заради цього варто глянути:
- Меня зовут Владимир.
- И в чем ваша проблема, Владимир?
- Я болен...
-Я так и думал, иначе вы бы не позвонили.
-У меня любовная тоска....
-....
-От любовной тоски помагает водка с медом и перцем:)
Дивіться і буде вам щастя!;)

kinopoisk.ru-Russendisko-1977795
svitla4ok: (happiness)
"Любит/не любит" (Take this Waltz, 2011) - неймовірно соковиті, яскраві кадри, давно не бачила стрічок, де б так гармонійно була підібрана кожна локація. Небанальна вулиця, будинок, місто та й сама героїня вдягається так, що кожен кадр хочеться затримати на довше, так все гармонійно і тепло. Черговий фільм з моєї улюбленої категорії "про стосунки". Знову Мішель Уїльямс, яку більше люблю, ніж ні. Цього разу ніхто не даватиме порад, все буде як швидка замальовка в блокноті посеред вулиці. Це розповідь про те, як нам часто обридає буденність і ми починаємо шукати чогось поза власним маленьким світом. Звісно, цій стрічці далеко до глибини і драматизму "Сумної валентинки", тут радше легкий сум за тим, що скільки не змінювати те,що набридло, врешті-решт ти повертаєшся туди, звідки прийшов.
Незвично бачити Сета Рогена в драматичній ролі, хоча він все-таки "смішив" цей занадто меланхолійний фільм. Мішель тут більше приваблює своєю присутністю, бо все-таки грає посередню дружину, яка не знає, чого хоче. Діалоги швидше на внутрішнє сприймання, їх важко розуміти буквально. Прекрасний музичний супровід. Чого тільки варта композиція "Take this Waltz" за чотири хвилини якої показали увесь задум фільму. Дивиться легко, на одному подиху. Але чомусь без жодних роздумів опісля. А може, то просто я цього разу вирішила не розмірковувати:)

Цитата: "В жизни есть пустота, так уж она устроена. Не нужно сходить с ума, питаясь ее заполнить."
take this waltz
svitla4ok: (happiness)
"Давай, до свидания!" (Lola versus, 2012) - легкий фільм про те, що хвилює найбільше, про стосунки. Жодних глибинних підтекстів чи філософських діалогів, проста і весела іронія на наш час. Нова "Френсіс Ха" знята на кольорову плівку з тією ж актрисою, тільки тепер героїня більше реалізованіша у всіх сферах. Принаймні спочатку. Фільм про те, як легко "завалити" своє життя за два кроки. Багато яскраво-насичених кадрів, приємні актори і кумедні моменти. Типовий одноразовий фільм на вечір, який не залишає жодних емоцій, ні негативних, ні позитивних. Така собі історія про гламурну хіпстерку, якщо такий підвид взагалі існує;) Дивитися і релаксувати:)

Цитати:
" - Ты что реально хочешь выговориться перед защитой моей диссертации?
Просто наше общество панически боится тишины.
Иногда нужно жить безбашенно и спонтанно и тогда все наладится.
Не бывает идеальной обуви, особенно если у тебя кривые ноги.
Чтобы полюбить себя, сначала нужно полюбить других".


Lola-Versus
svitla4ok: (happiness)
frances-ha-2
"Френсіс Ха" або "Милая Фрэнсис" (Frances Ha, 2012) - фільм про пошуки себе, які ніколи не закінчуються, скільки б років нам не було, проте як важко бути собою в світі шаблонів. Неймовірно позитивний та життєствердний фільм, з тих, які варто передивлятися для підняття настрою і віри в себе. Бо ж життя ніколи не закінчується доки ми мріємо. Хоча насправді цей фільм зовсім не оптимістичний протягом основної години дії. Цей "оптимізм" з'являється лише у фіналі, бо в таких фільмах найважливіше вміти поставити крапку. Дівчина трохи не від світу цього на ймення Френсіс, яка протягом стрічки змінює квартири частіше, ніж кавалерів, з останніми в неї взагалі не все просто, бо як сама себе характеризує - вона не для побачень -undateable- англійською, звісно, це краще звучить.
Тут не буде кульмінації, бо сюжет ніби і ні про що, та з рештою, як і будні середньостатистичної людини, хоча де там -середньостатистичні люди зовсім не схожі на Френсіс!
Вона має мрію, але погано уявляє як її досягти, шукає себе з новими співмешканцями, змінюючи підробітки, повертаючись до батьків, зникаючи і з'являючись в різних містах.  Чого тільки вартий епізод її сумбурної поїздки до Парижа! Але, звісна річ, основним місцем дії залишатиметься Нью-Йорк.
Після серіалу Girls Френсіс видається продовженням чи передісторією чи відгалуженою сюжетною гілкою - називайте як хочете, але тема сучасного втраченого покоління нарешті перекочувала у кіно, де навіть короткозорим видно: телефон з купою функцій (читай смартфон) не приносить щастя, якщо ніхто не телефонує і якщо ти гуляєш Парижем один. Та не все так погано, бо врешті-решт колись і у Френсіс з'являється те, про що вона так довго мріяла.

Цитати:
"Мы как будто семейная пара - только разговариваем и не занимаемся сексом.
Люблю когда вещи выглядят как ошибки, но круто."
svitla4ok: (happiness)
Светри як засіб самоідентифікації,
рештки душі попроси загорнути з собою.
Пісні як нагадування про нескореність нації,
новини, від яких нудотно млоїть.
цей грудень дарує безсніжні дні,
і сонце, краще, ніж в листопаді.
а нам би не втратити надію всім
і не віддатись на поталу владі.
3.12.13
svitla4ok: (happiness)
Путешествовать полезно -
это заставляет воображение работать.
Все остальное -разочарование и утомление.
Наше путешествие от начала
и до конца плод нашего воображения -в этом его сила.
Оно ведет от жизни к смерти.
Люди, животные, города и вещи - все выдуманое.
Луи Фердинанд Селин "Путешествие на край ночи"

Що для нас мистецтво?
Чи це музика з вчорашньої вечірки, чи це шум авто з нічних вулиць, чи це потоки фарби  на полотні, чи це чиїсь сльози і страждання....?Невідомо.
"Велика краса" (La grande belezza, 2013) - фільм про те, як часто ми помиляємося в цінності нецінних речей і навпаки. Інтелектуальне життя у стрічці - це одна суцільна вечірка. Тільки хтось шаленіє від надміру розкоші, а хтось ловить насолоду в дрібницях.
Насичені кадри, тонкі межі між темами. Розмірено спокійні кадри. Соковиті контрасти кольорів. Рим ранковий, вечірній, прекрасний.
Як не впустити момент, коли ми самі перетворюємося на недолугий артефакт чиїхось майбутніх спогадів?
Де грань між вчора, сьогодні, завтра?
Як розуміти молодість у просторі?
Багато інтелектуальних бесід  про все те ж. Фільм-прогноз,фільм-попередження,що навіть ще через півстоліття нічого не зміниться. Нам поталанило або ні - жити поряд з великими здобутками наших попередників. Щодня ділити світ на музей та реальність нанотехнологій,так і не розуміючи до якої частини ми належним. Це все більш, ніж прямолінійно та промовисто зображено у фільмі.
Зрозуміти усі закодовані шифри сценарію відразу не вдається.Такі фільми залишають післясмак вагань, роздумів та розчарувань. Це саме той випадок, коли естетичну функцію відіграє картинка, а сценарій задає потрібне смислове навантаження. Та навіть якщо сприймати лише поверхню - можна поблукати віртуальними галереями псевдомузею сучасного життя.
Проте багато деталей у стрічці залишаються за межами сприйняття.
П.С. Дивитися, якщо для вас кіно ніколи не було просто фоном для.
2013--la_grande_bellezza
Цитати:

-Что ты там увидел?
-...Они познакомились в университете десять дней назад и с того момента целуются без передишки.
"Похороны по большей части светское мероприятие.
Вы должны всегда помнить, что на похоронах вы как на сцене.
Было мило не заниматься любовью - было прекрасно любить.
Да я уже й забыл, что значит любить кого-то.
Что вы имеете против ностальгии?Это единственное развличение для тех, у кого нет ясного будущего.
Это моя жизнь и она - ничто.
Никто ни на что не годен.
Я не могу больше тратить время, делая то, что я не хочу делать.
Мне нравится все и никто.
Когда вы будете вставать, я буду только ложиться спать.
-Почему вы больше не написали ни одной книги?
-Я искал великую красоту, но я ее не нашел.
Все всегда заканчивается так - смертью. Но сначала была жизнь, скрытая за бла-бла-бла....
Все решалось под болтовню и шум. Тишина и чувства, переживания и страх. Редкие и беспорядочные вспышки красоты. И все это погребено под покровом смущения от существования в этом мире бла-бла-бла...
А дальше то, что будет дальше. Меня не заботит,что будет дальше....
svitla4ok: (happiness)
Це такий облом, коли слова з пісні, які раптом почали подобатися, через енну кількість повторів набувають ще  й вульгарного значення, непомітного відразу. Здається шукати сенсу між рядками в піснях не варто. Шкідливо для здоров'я. Або краще сприймати все метафорично. Полегшало.
svitla4ok: (happiness)
Originally posted by [livejournal.com profile] lluvia_ol at Сину на Миколая
Oleg Vitvitskyy
6 годин(-и) тому

Зима така тринадцята, з колючими морозами,
Та ти на це, мій Ангеле, сьогодні не зважай, -
Бо десь за перелазами, бо десь за перелогами
В свою щорічну подорож рушає Миколай.
Як солодко чекається гостинців під подушкою,
Але у час святковості назавжди ти затям, -
Щоб не прийшов поганий той Антипко із тітушками, -
Потрібно бути чемними і чесними всім нам.
І байдуже, що тато твій з колючою щетиною,
Що пахне незвичайно так він димом барикад, -
Бо стоїмо ми з хлопцями, що стали побратимами,
І знаємо - не ступимо ні кроку вже назад!
Цілую твоє фото я губами перестиглими,
Всміхаєшся до мене ти у вранішній імлі, -
Ще свого Миколая ми разом зустріти встигнемо
На кращій, на оновленій і звільненій землі!
Тато Олег, 14.12.2013, Київ, Майдан

svitla4ok: (happiness)
Де б ти не був, тобі завжди зустрічаються люди. Одні - зовсім на мить, щоб з'явитись і зникнути, з іншими у вас назавжди залишаться спільні фото, з деким - жодних фото, зате нікому нерозказані спогади. Термін придатності у кожного свій.
Можна зникати, можна повертатися, можна зустрітися, а можна залишитися друзями у соцмережах. Крихка лінія  між вчора і сьогодні штурхає "Говори!". Досить підбирати слова і складати підходящі речення. Головне - пам'ятати спільну мову з людьми, які такі ж, як ти.
tumblr_mq5s9meLUj1svrh8zo3_1280
svitla4ok: (happiness)
"Коли настане день - закінчиться війна..."
та головне, щоб "Все було добре"!
svitla4ok: (happiness)
"In search of midnight kiss" (2007) - фільм  ні про що і про все водночас. Це той випадок, коли декорації неважливі, бо на першому місці розмови. Розмови, які, зазвичай, бувають між людьми у перший день знайомства. Із трохи дивними, як для цього світу, людьми.
Сюжет простий - самотній хлопець шукає собі подружку на новорічну ніч, точніше друг реєструє його на сайті знайомств. А далі б все мало бути очевидно та зрозуміло, але перша зустріч в реалі залишиться першою, бо двоє трохи диваків знайдуть одне одного...
Хороший фільм для вдумливого зимового вечора. В кого були подібні ситуації в житті - подивиться і усміхнеться. Фільм про те, як часом багато важить день та ніч, прожиті з нібито випадковими людьми. Фінали таких стрічок ніколи не кажуть, що буде  з нами (з ними) завтра, але точно дають відповідь - сонце в будь-якому разі з'явиться в нашому вікні. Байдуже, що в цьому випадку чорно-біле.
П.С. особливо сподобалася колекція фото загублених черевиків. Це треба бачити!
In-Search-Of-A-Midnight-Kiss-by-_B3btpI3710Ix_full
svitla4ok: (happiness)
З фільмами, як і з людьми - вони завжди знаходять тебе  в потрібний момент. Принаймні, хочеться так думати.
"Перед заходом" (2004) я дивилася пізно вночі, це була програма "Аргумент-кіно" на "1+1", засинаючи і прокидаючись, але тим  не менш чітко запам'ятала для себе, що колись треба буде знайти цей фільм і подивитися від початку й до кінця. З того часу минуло майже десять років і ось якось влітку, в пошуках чергового надихаючого фільму, я наштовхуюсь на знайому назву. Головним відкриттям стає те, що крім "Перед заходом" існує ще перша частина "Перед світанком" (1995), більше того, недарма це все мені згадалося, бо в цьому році з'явилася третя частина "Перед опівніччю"(2013). Це як завжди був вступ. А тепер про кожен з фільмів.
Відразу попереджаю, хоча це і художні фільми, але частка реальності тут набагато більша, ніж деінде в подібних романтичних історіях.
"Before sunrise" (1995)
Джессі і Селін випадково знайомляться в потязі. Вона - француженка, яка повертається додому, він - американець, який прямує у Відень, де відлітає у штати. Та розмова в потязі міняє їхні плани: вони сходять у Відні разом і блукають містом до світанку. Майже увесь сюжет в одному реченні. Що шукати і чекати в першому фільмі? Нічого, окрім філософсько-нічних розмов  про життя, мистецтво, чоловіків і жінок, почуття, сором"язливість, молодість, ніч, відвертість. Такі фільми існують для того, щоб показати: життя, без сценарних прекрас теж має право бути зафільмованим. Але настає світанок і доводиться прощатися...З цим днем, з Віднем, з коханням, яке буває раз на все життя....
kinopoisk.ru-Before-Sunrise-1206033
"Before sunset" (2004)
Події розгортаються через дев'ять років після першої зустрічі. Джессі написав книжку і презентує її в Парижі. Селін, завдяки його роману приходить на презентацію. Цього разу вони мають лише кілька годин до його літака. Ті двоє романтичних молодих людей тепер значно серйозніші і досвідченіші, але щось змушує їх знову і знову повертатися у розмові  до того єдиного дня, який їм пощастило провести разом. Вони діляться тим, як склалися їхні життя. Запитують в одне одного про те, що так хотілося дізнатися за ці всі роки. Словом сумні нотки фіналу першої частини перекочовують на сюжет другої, яка закінчується незрозуміло обнадійливо. Принаймні для романтиків.
kinopoisk.ru-Before-Sunset-169553--w--800
"Before midnight" (2013)
Остання, заключна частина, яка повертає в реальність, спускає нас з небес на землю. З хороших новин: наші герої разом, у них є дві донечки, живуть в Парижі, він далі пише книги, вона - рятує світ:) Спершу здається, що та романтичність розливу 94-го року давно зникла, звичайні будні звичайної сім'ї. Фільм, як і попередні дві частини всуціль складається з розмов. І тепер ці розмови про науково-технічний прогрес та місце людини в цьому автоматизованому світі. Та поряд з тим героям вже не ледь за двадцять, обличчя вже не такі свіжі, мрії не такі рожеві, а будні надзвичайно реалістичні. Ця частина дає відповідь на те, що відбувається після хеппі-енду в усіх романтичних голлівудьських історіях. Повчально, надзвичайно повчально. Але навіть фіналу б цієї історії не було б, якби хтось не йшов на компроміс. Любов-це вміння прощати.А поки ще 56 років на те, щоб краще пізнати одне одного.
kinopoisk.ru-Before-Midnight-2062089
П.С. Та найсумніше, що в реальності:
"Фильм посвящен памяти Эми, женщины, чей образ послужил основой для фильма «Перед рассветом» (1995). Режисер фильма провел ночь, гуляя и разговаривая с ней в Филадельфии, но, в конце концов, они потеряли контакт. В промежутке между фильмами «Перед закатом» (2004) и «Перед полуночью» (2013) он, наконец, узнал, что Эми умерла много лет назад в ДТП, поэтому он посвятил фильм ей.
kinopoisk.ru-Before-Midnight-2078757

Гарно!

Dec. 3rd, 2013 06:41 pm
svitla4ok: (happiness)
Йду я  вчора в напрямку площі. Попереду двоє хлопців розпаковують вафлі "Артек". І тут в одного частина обгортки виривається з рук через сильний вітер і котиться по бруківці. Він спершу її наздоганяє, а потім махнув рукою і облишив це діло. Я в душі скрушно похитала головою, але не встигла нічого сказати. А тут раптом чую від подружньої пари позаду:
"Хлопці, доганяйте той папірець, доганяйте! Ми ж з вами вже в Європі", - каже чоловік і вони з дружиною доброзичливо засміялися. Засміялася й я і втішена пішла далі.
svitla4ok: (happiness)
Довгоочікувана прем'єра української молодіжної жахалки нарешті розпочалася. "Тіні незабутих предків" довго йшли до українських кінотеатрів, але, як на мене, листопад таки кращий місяць для цього фільму. І хоча жахи зовсім не мій улюблений жанр, такого пропустити я не могла.
Важко критикувати тоді, коли не хочеться, тож  я  і не буду.
Попри те, що це фільм жахів, ще там можна страшенно насміятися. Ну от чесно, я давно так не сміялася, а якщо сміх продовжує життя, то ...ну, далі ви знаєте:)
За що цей фільм уже варто любити чи дивитися:
-за звук, який вражає;
-за український саундтрек;
- за прекрасні українські локації, "Сутінки" відпочивають, режисери кусають лікті і думають чому вони раніше не знали про українські Карпати))
- за молодих акторів, які виглядають нічим не гірше, ніж такі ж американські;
- за незаїжджені діалоги, за винятком декільком моментів, які виправдовує обраний жанр;
- за динаміку;
-за все, що я забула згадати, але ви помітили і вам сподобалося.
Ну, звісно, найбільше через українську мову, дещо незвичну (частіше б з'являлися наші фільми і все було б звично), але з молодіжним сленгом, що вже круто-круто!
Хотілося дивитися і хронометраж в 1.50 хв. зовсім не втомлював, а навпаки: хотілося ще і ще.
Передбачуваний сюжет зуміли присмачити непердбачуваними поворотами. Хтось скаже, що передбачуваними і буде правий, але ж було цікаво, хоч і всі знають чим такі фільми починаються і закінчуються.
І якщо М. зрозуміла відразу хто поганець, то я цього разу піддалася на всі "вудки" сценарію і просто з подивом очікувала, що буде далі.
Однозначно, це щось страшенно свіже, сучасне і таке, що потрібно молоді в українському кінематографі. Хотілося аплодувати. І ще приємно, що кінозал був майже вщерть заповнений, попри те,  що це був післяобідній показ.
Почула після сеансу розмову двох хлопців. Одному сподобалося, але забагато американщини, іншому категорично -ні, бо фільм про мольфарів, а про них тільки на початку. Щодо американського, погоджуюся, але що поробиш, що вони королі молодіжних страшилок, на кого ж  іще рівнятися? Якщо вже так критикувати, то ми самі вже настільки заамериканізувалися, що ніякий фільм гірше або краще нам не зробить)
Однозначно підіть, бо це фільм для кінотеатру. Фільм  в прямому сенсі "заряджає" такими емоціями, що хочеться вірити, вірити, що і в Україні можна творити щось якісне і на високому рівні.
Дякую Любомиру Левицькому за натхнення, за те, що наважився і це зробив тут. І ви наважтеся! Хоча б на перегляд без надмірної критики;)
tini_nezabutykh_predkiv2
tzp_1
svitla4ok: (happiness)
Ніколи не була фанатом серіалів і маю зовсім мало фаворитів у цьому жанрі. Проте все-таки після довгого і насиченого дня хочеться чогось ненапряжного і короткого. І якщо "Дівчата Гілмор" вже для мене не настільки актуальні, а "Секс і місто" переглянуто повністю і місцями без особливого розуміння та ентузіазму, то моя випадкова знахідка була якраз у тему.
"Дівчата" тобто Girls  свіженький серіал від каналу HBO, де з'явився і "Секс і місто". Що відразу тішить - це його свіжість. Серіал почався у 2012 і наразі ще досі знімається.
Що мене привабило?
Найперше - це тривалість серій - кожна не більше 30 хв. Через що половину першого сезону було переглянуто за один вечір (до слова, всього сезонів поки 2 і в кожному по 10 серій, а третій ще знімають).
Друге - історія знову розгортається в Ню-Йорку (так, як і в "Секс і місто"), а про це місто скільки не знімай - все одно не набридне, особливо мені)
Третє - йдеться про чотирьох подруг у віці трошки за 20, коледж закінчено, роботу не знайдено, а за квартиру треба платити, ну і за мобільний теж.
Четверте - велика кількість всіляких нагород, які нібито серіалам просто так не дають).
Чого дивитись:
-щоб посміятися, (часом з самого себе).
- через свіжі акторські обличчя.
-через майже відсутність гламуру і гонитви за шмотками як у "Секс і місто".
- побачити, якими дурнуватими видаються збоку всілякі заморочки нашого часу (особливо потішний момент, коли головна героїня шукає собі "діагноз" у гуглі, ставлячи йому ідіотські запитання).
-щоб розслабитися і зрозуміти, що і в Америці в молоді такі ж проблеми, як і в нас. а часом навіть більш ідіотські:)
-і ще чи не найбільша заслуга чому хочеться дивитися на титри і наступну серію - це просто чудовий саундтрек. Особливо в першому сезоні.

Чому краще не дивитися?
-бо буде багато матюків, ну дуже багато, чесно. Навіть найзаповітніші слова "Я тебе кохаю" без них не звучатимуть.
- буде багато бруталу і крику. Тут кожен герой час відчасу на межі нервового зриву.
-буде багато відвертих сцен, знятих ну зовсім не естетично і точно не для прайм-тайм.
-буде головна героїня нестандартної зовнішності.
-часом буде більше хлопців і їх проблем, ніж дівчат. з назвою верняк прогадали).
- все буде якось не логічно і дуже швидко: в одній серії одружилися, в іншій -розлучилися.

Загальний висновок такий: я не шарю за що там всі ці нагороди, можливо, за правду і сміх з самих себе, але деякі моменти вже дуже печальні, а ще коли нагадуєш собі, що це все з життя, то й узагалі паршиво.
Але сценаристка, режисерка, продюсер і виконавиця головної ролі - це все одна людина, то хоча б тому варто глянути принаймні одну серію. Во таке то!
kinopoisk.ru-Girls-2149602
girls_05
Цитати:
- Ты же говорила, что смс - это низшая форма заочного общения?
- Нет, низшая - это facebook, потом google-чат, затем смс, затем e-mail, затем телефон. Идеально, конечно, тет-а-тет...

"Смс - словесная тривога"
"Люди не всегда все понимают с первого раза: ты либо четко определяешь условия, либо идешь на компромисс"
"Когда принимаешь гостей, сохраняешь молодость духа"
"Для меня обсуждать чувства -это подвиг"
"Потому что никто ненавидит меня так, как я"
"- Какие у  тебя планы?
- У меня в планах перемены"

Цитат  в серіалі ще більше, тож шукайте свої;)

Profile

svitla4ok: (Default)
svitla4ok

June 2014

S M T W T F S
12345 67
8 91011 12 1314
1516 1718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 01:24 am
Powered by Dreamwidth Studios