svitla4ok: (happiness)
Ну шо ж [livejournal.com profile] mishashkina коробка уже в мене. Виявилася не дуже легенькою, здається, усі більше кладуть, ніж забирають=)
Отримала я аж 20 книжок, то якщо я правильно порахувала)
P1120276
Коротше очікування як завжди перевершили реальність. Не знаю, що собі візьму і чи візьму. Але постараюся завтра відправити посилку далі. 
svitla4ok: (happiness)
larson_Подолати 700 сторінок детективу за тиждень - це для мене ще той подвиг, а надто враховуючи те, що зовсім не люблю цей жанр. Дивацтво ситуації ще й у тому, що я вкрай рідко, хоча, що там казати, майже ніколи не читаю книг, якщо вже переглянула фільм. Що ж, здається, смаки міняються...Або це ще один випадок, коли мегавраження від фільму магнітом тягне прочитати книжку - домалювати пропущені пазли і зробити власні висновки до сценарію (таке було хіба ще з "Втечею з Шоушенку").
Стіг Ларссон "Чоловіки, що ненавидять жінок" - шведський детектив, який свого часу інтенсивно радили знайомі знайомих у фесбуці або почитати або принаймні подивитися голлівудський кіношний варіант.  Я довго опиралася і тому і іншому. Та все ж спокуса прочитати книжку переважала над фільмом. Хоча в результаті сталося навпаки - спершу я таки подивилася фільм. і просто сиділа з роззявленим ротом усі дві з половиною години, без найменшого бажання поглянути скільки ж там до кінця. Фінчер знає свою справу, але йому все ж таки пощастило з історією. Після перегляду я довго не могла заснути, багато моментів у стрічці потребували відповідей, які точно були у паперовій версії.
Тож я вирішила осилити принаймні одну частину з трилогії "Мілленіум". Спершу я давала собі місяць на ці 700 сторінок, але чи то застуда зробила свою справу чи то детективи мають таку здатність - та я таки не могла відірватися, поки не дізналася те, що вже і так знала. Стиль письма Ларссона легкий, відчувається журналістська рука. Речення короткі, без метафор та зворотів. Автор настільки відсторонений від героїв, на скільки це можливо. Інколи він дозволяє собі сарказм, але і той часом важко вловити за постійною нейтральною манерою. Книжка побудована так, як фільм. Одні епізоди змінюються іншими. При чому спочатку надзвичайно часто. Журналістська манера автора простежується і в любові до всіляких інформаційних довідок на кшталт  статей з вікіпедії. Нудно було хіба десь на 200 сторінці, коли я вже втомилася від численних імен персонажів, коли їх більше 20 - це втомлює. Проте, попередній перегляд фільму дозволив мені в них краще орієнтуватися.
Читала в українському перегляді і не можу сказати, що задоволена. Припущення Ю. Винничука, що цей переклад здійснено з російського мене теж не покидав: багато дивних слів, як от "службівка", "відповів без загайки" та ще багато, якби тільки я їх виписувала.
Загальний висновок: якщо не бажаєте витрачати часу - можна сміливо дивитися фільм (до того ж є вибір: шведська чи американська версія), якщо ж цікаво посмакувати подробиці, тоді вам точно до першоджерела.
Ну, і цитатка наостанок, із 700 сторінок зачепила лише одна:
"Кохання - це мить, коли серце справді готове розірватися".
kinopoisk.ru-The-Girl-with-the-Dragon-Tattoo-1751883
svitla4ok: (happiness)
Дочитала сьогодні останню (останню в сенсі не останню, а найсвіжішу і українською:) книжку Я. Л. Вишневського  "На face з сином". Читала я дооооовго. Перші двісті сторінок з 296 чи скільки там ковтнулися одним махом. А потім щось діло не просувалося: то книжки не було зі мною, то я читала приблизно по сторінці вдень. А все тому, що кількість прізвищ, дат та історичних фактів на одній сторінці перевищувала навіть стандартну інформацію у вікіпедії) Коли я зависала і втрачала нитку розмови Вишневського зі своєю мамою, а саме про це книжка, то навіть почала думати, що ця книжка не найкраще з того, що він написав. Але тепер, дочитавши, я думаю, що це не так. Мушу визнати, що інформації в романі на неповних 300 сторінок більше, ніж достатньо. Тут купа роздумів про релігію, церкву, священиків, хімію, соціальні мережі, минуле і майбутнє з детальними відступами у біографії тих чи інших відомих людей - це все те, що характеризує стиль Вишневського, але у цій книжці в більш концентрованому вигляді, ніж завжди. І коли я було хотіла поставити крапку на своїй любові до цього польського письменника, він написав таке закінчення, що мені хотілося тільки казати "Дякую, що ви є!", а якби була можливість, то б і просто його обняти;)
Звісно, Вишневський собі дозволяє підняти багато дискусій, писати компрометуючі речі, часом суперечити самому собі, переповідати історичні факти під новим кутом, зображувати пекло, рай і чистилище, висміювати facebook, twitter, vkontakte, політиків і владу в цілому світі. На своїй зустрічі він наголошував, що це впершу чергу сюрреалістичний роман і його не треба сприймати серйозно. Хоча, коли видавці радилися з юристами щодо видання цього роману, то ті застерігали, що можуть бути проблеми з тими брендами і компаніями, кого було згадано в не зовсім гарному світлі. Проте книжка видається, перекладається і поки ніяких претензій не висловлювали. Для письменника - це впершу чергу була можливість закінчити розмову з матір"ю, яка померла, коли він був ще дуже молодий, тож якби не умови видавців та терміни, як він зізнається, то навіть не знає чи взагалі зміг би поставити крапку у цій розповіді, бо ж завжди залишається щось недомовлене та недобалакане.
Рекомендувати не буду, бо якщо ви не читали Вишневського абсолютно нічого, не можу гарантувати, що ця розповідь вам сподобається. Якщо ж читали "Самотність в мережі" і вона вам не сподобалася через надмірну романтичність і ідеалізацію смутку, тоді варто спробувати щось протилежене (Хоча застерігаю: смуток, згадки про еротику та багато іншого тут теж є).
Що дивно, тут майже не було якихось надзвичайно влучних цитат, що, зазвичай, притаманно афористичному стилю письма Вишневського. Хоча дещо я таки знайшла для себе:
"Світ настільки психоделічно-прекрасно-складний...
Бо чим більше людина знає, тим менше боїться!
Кохання - це обітниця, вільний акт передачі свого життя іншій людині.
Любов описати можна як нестримне прагнення розмовляти із близькою тобі людиною".
Що ж на цьому ставитиму крапку. Перечитуватиму "Самотність в мережі" якось і плануватиму придбати "Повторення долі" українською;)
68578_1
svitla4ok: (happiness)
Дослухала врешті "Великого Гетсбі". Перша повноцінно-прослухана аудіокнижка, під час якої я не заснула)
Фільм ще не бачила (сама в шоці!), але судячи з книги має бути дуже сумно. Чесно кажучи очікувала якоїсь більшої динаміки в розповіді, а то все йшло занадто гладко, за виключенням динамічно-трагічного фіналу. Не знаю чи то я прослухала чи не зрозуміла, але здивувало, що батько Джея Гетсбі представлявся як Гетс. Мабуть Джей змінив прізвище, щоб уникнути непорозумінь. Хто читав, ви як це зрозуміли? Дейзі - це повне розчарування, але вони з Томом один одного варті. Шкода, що Джей витратив своє життя заради того, щоб на кілька митей зустрітися з тією, яка так ніколи й не оцінила його старання.
Кумедно, але до книги я, за традицією кіноманки;) глянула трейлер і коли слухала, то вже запрограмовано уявляла Джея в ролі Ді Капріо. А місцями мене навіть не покидало відчуття, що я дивлюся фільм. Розкішний будинок Гетсбі теж чітко вимальовувався у мої пам'яті, так, як ніби я колись його бачила вживу:). Назворушливіший момент, як на мене, коли батько Джея показує  пом'яте і майже витерте фото будинку Гетсбі, яке той колись надіслав татові.
Про що ця книга? Та про те, що якби ти добре чи не добре ставився до людей, в останню мить ти залишишся один.
"Существует мнение, что великим своего героя Фицджеральд назвал потому, что таким образом автор хотел показать своё ироничное отношение к герою: с одной стороны, Гэтсби — человек явно незаурядный, с большими способностями и неукротимой жизненной энергией, но с другой стороны, он растратил себя в погоне за ложной целью — богатством, ничтожной и испорченной женщиной"
"Джей Гэтсби — в этом человеке было поистине нечто великолепное, какая-то повышенная чувствительность ко всем посулам жизни. Обладал редкостным даром надежды, который и погубил его."
П.С. Щойно подумала, а врешті, можливо, він був щасливий ті кілька митей з нею і таки зрозумів, що все те,до чого він прагнув нічого не варте, якщо в тобі не бачать тебе...
великий гэтсби обложка
svitla4ok: (happiness)
Сьогодні нарешті весна! і хоч у файному місті  дощило і було вітряно, хоч під ногами були цілі ріки, а обабіч доріг мертвий чорний сніг, щось таки відчувалося в повітрі. Це щось таке ще невловиме, але таке приємне. Просто такий момент, коли не хочеться думати про все, що потрібно робити-зробити, а лише насолоджуватися миттю!
Весна починається з теплих розмов з приємними людьми, як добре, що сьогодні вони були зі мною.

П.С. А ще це вже зовсім не до теми), я дуже хочу прочитати Хемінгуея "Праздник, который всегда с тобой", але паперову версію. Якщо хтось має - дайте почитати, будь ласка! Обов"язково поверну і з мене цукерки;)

Profile

svitla4ok: (Default)
svitla4ok

June 2014

S M T W T F S
12345 67
8 91011 12 1314
1516 1718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 01:24 am
Powered by Dreamwidth Studios