svitla4ok: (happiness)
Київ о п'ятій ранку такий чаруючо-спокійний. А квітень вселяє надію. В принципі він завжди її вселяє, але цьогоріч по-особливому...
Якихось півгодини і я вже там, де не була тоді, коли треба...Реальність, яка видається сном, примарою. Сцена, яку стільки разів бачено з монітору, вживу видається надто малою. Натомість ялинка потворно-великою і страшною.
У таку ранню пору на майдані купки "туристів" і поодиноких киян, які поспішають на роботу.
Люди фотографуються на фоні барикад та спалених автомобілів, та й просто фотографують усе навколо. В тому числі і я. Жахливі телефонофото як спосіб нагадування собі та іншим.
В Маріїнському парку якось лячно - далеко зайти не ризикнула. Відчуття тривоги чомусь постійно ходило десь поряд. Хотілося конче з кимось поговорити, натомість дзвонити так рано могла лише татові..
В такі моменти особливо гостро відчуваєш свою нікчемність, а слова "Душу й тіло ми положим за нашу свободу" стають зовсім не випадковими.
"Христос Воскрес! Воскресає Україна!" - найоптимістичніше в цьому квітні,а дзвони Михайлівського собору - щось незвіданно далеке...
На годиннику восьма ранку, Київ ще не надто шумний, вітер ще не надто теплий. Думки роз'їдають з середини, та тепле відчуття віри незримо присутнє.
Чому я саме зараз тут, а не тоді? Не питаю і  сама не знаю відповіді. Можливо, тому, що Толкієн мав рацію: "Ваші стежки у вас під ногами -кожен побачить свою в належний час".
P.S. Поки це писала - маленький пелюсточок цвіту впав на рукав куртки. Буду гадати, що це добрий знак=)
Сві-фото!047
І наостанок трохи буркотіння)
По дорозі на вокзал ми встигли з новою знайомою заблудитися у метро (по-ідіотському, звісна річ) і якась добра жіночка вказала нам куди йти і навіть запитала звідки ми, які враження і, звісно, побажала нам щасливої дороги. А блукати містом від 5 ранку до 12 дня - не такий вже й кайф, скажу я вам, особливо, якшо в мегадурному інтерсіті ви змогли поспати якихось 30 хвилин. Цей швидкісний поїздо-автобус за 2 години у Вінниці, зате від Хмельницького до Тернополя їде 2 години, як звичайний потяг, а може ще й повільніше. Щастя, звісно, сидіти біля вікна і милуватися найкращою (точніше одною із) - передвечірньою порою, спирати голову на типу підвіконня, слухати доброї музики і читати глибокої поезії...
А ще в добі замало годин, щоб зустрітися з усіма і розповісти усе пройдене...Хоча, що там нарікати, зустрітися з сестрою Іркою:) таки вдалося. А ноги вже не ті не тільки в тебе. після цього каторгопоїзда в мене вони були як дві колодки)
svitla4ok: (happiness)
Як же ж я чекала цього концерту! Скільки разів деякі пісні слухалися по колу, скільки разів я уявляла як ті чи інші слова звучатимуть вживу.І воно таки було варте, щоб чекати.
Майже літній вечір, спекотно настільки, що не вистачає повітря, і дві години драйву для душі, без жодного зв'язку з зовнішнім світом, без жодного разу поглядання на годинник. і все одно було мало. "Мені було мало...", якщо перефразовувати одну із пісень. Тепер залишається лише знову і знову слухати по колу, вчити слова нових пісень і чекати наступного концерту;)
Ех! Правду кажуть, коли емоції б'ють за край, то важко підібрати слова, важко розказати наскільки було КРУТО!
Дякую за мегавечір і за всі ті пісні, які вживу ще кращі!
svitla4ok: (happiness)
Коли я йшла на концерт Illusions, то нічого не очікувала. Музику їхню теж наперед не прослуховувала (бо в принципі майже ніколи такого не роблю - люблю знайомитися з творчістю під час живих виступів), то можна сказати майже не мала уявлення про цей колектив, окрім схвальних відгуків друзів.
І знаєте що? Правду кажуть, коли нічого не очікуєш, то обов'язково все буде суперово.
Музика, яка захоплює з першої миті. Віолончель, гітара, фортепіано. Майже літній вечір. Пастельне небо, дзвін Катедрального собору зовсім поряд, жодних випадкових облич і така інтимна розмова з музикою....
Виступ промайнув як одна пісня. Хотілося ще і ще. Тоді і там не думалося ні про що, і час немов зупинився. І в кожній пісні такі потрібні слова, які так і хочеться ділити на цитати. І стільки життя, стільки життя!
P.S. Якщо раптом вас зацікавив гурт, то в них тільки розпочався всеукраїнський тур, який стартував у Тернополі. Про них можна почитати тут: http://illusions.com.ua. А це львівська афіша на завтра:
6nh3RJg8_ZU
svitla4ok: (happiness)
Я дуже люблю ходити пішки. Це одна з тих речей, яка робить кожен мій день чи вечір кращим. В Тернополі для цього є всі умови: з "Дружби" до "Центру" можна зайти за 40, а якщо постаратися, то й за 30 хвилин. В залежності від того, хто як швидко ходить. Під час отаких піших прогулянок легко думати "ні про що" або навпаки про щось конкретне. Часом саме  піше повернення додому сприяє появі нових ідей чи дає відповіді на давно турбуючі питання.
Важливо також, що коли йти отак, нікуди не поспішаючи, то можна відкривати для себе щось нове у вже таких знайомих вулицях чи інших місцях рідного міста. Запам"ятовувати незвичні назви вулиць, повертати в невідомі провулки, щоб несподівано для себе потім знову "винирнути" на знайомій дорозі.
Я десь прочитала, що людина щодня повинна ходити пішки не менше 2 годин вдень, але це не враховуючи дорогу на роботу й назад. Зазвичай, у великому місті про ходьбу навіть мови нема, мовляв, це забирає багато часу, мені кудись терміново треба добратися, я втомлений і так далі. У кожного своя причина, щоб чергового разу сісти на маршрутку і не йти пішки. Звичайно, бувають надто великі відстані, на подолання яких треба трохи більше часу і, щоб дістатися туди без маршрутки не обійтися. Проте помітила таку закономірність - якщо їхати в маршрутці в годину пік (а в Тернополі це переважно між 17:00 і 18:00  у ввечері), то така поїздка займе приблизно стільки ж часу, як повернутися додому пішки.
svitla4ok: (happiness)
Вчора була на допрем"єрному показі документального фільму про Квітку Цісик -  "Квітка. Голос в єдиному екземплярі". Такі емоції, що просто не передати словами! Фільм триває менше години, але розчулив до глибини душі.
Якщо ви любите її голос, то обов'язково подивіться цей фільм сьогодні опівночі на каналі "Інтер" і завантажте собі "Черемшину" чи "Я піду в далекі гори..." чи "Коханий" у виконанні Квітки. ЇЇ голос не набридає, він зачаровує...Щаслива, що одного разу відкрила її для себе.
P.S. А з вчорашнього фільму мабуть найбільше вразила колискова "Ходить сон коло вікон..." у виконанні Квітки і історія знайомства з її творчістю Алекса Гутмахера.
20130404075829
svitla4ok: (happiness)
Фільм  присвячується усім лінтюхам по життю, яким просто потрібен якийсь стимул,зміни чи щось непередбачуване. Фільм "The art of getting by" (2011) не претендує на оригінальність. У типового американського підлітка типова для суспільства ХХІ століття депресія. Він не знає і не хоче знати, що робити зі своїм життям, а тому не робить домашні завдання, прогулює школу і безцільно блукає містом. Але у нього є талант - він чудово малює, хоча й не в альбомі, а в підручнику з геометрії. Проте в цьому теж свій шарм.
Фільм без трагічного фіналу, без замудрих діалогів, типово підлітковий, але. Варто дивитися, якщо ви бачили "Август Раш" і полюбили хлопчика, який зіграв там головну роль. Так от, хлопчик подорослішав і його можна побачити тут.
Крім того, саундтреки підібрані, як на мене, максимально вдало і вже тому варто хоча б їх почути.
Операторська робота теж на хорошому рівні. Мінімальна кількість стандартних ракурсів. Зате багато варіацій міста: вечірнього, ранкового, похмурого, сонячного і так далі.
Мораль: "Усе в житті можливо!"Art.of.Getting.By.2011.mp4v.ru
svitla4ok: (happiness)
Ніколи не думала, що  сумуватиму за жж, але це сталось. Ці 5 днів чи скільки там без нього я мільйон разів ловила себе на думці, що ось про це і це хотілося б написати. Що це таке було - не знаю. Але кілька секунд тому я була невимовно щаслива! Правду кажуть-як мало потрібно людині для щастя!
P.S. Якщо все буде добре і жж мене знов не покине, то зможу написати про всі фільми, які я за той час глянула. Ура!

Profile

svitla4ok: (Default)
svitla4ok

June 2014

S M T W T F S
12345 67
8 91011 12 1314
1516 1718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 06:35 pm
Powered by Dreamwidth Studios