svitla4ok: (happiness)
Іноді варто намочити ноги заради такого кіновечора. Той випадок, коли навіть довгий хронометраж минає як півгодини. Добре, що хтось знає твої смаки краще за тебе і вміє переконати, що "Люди - Х: дні минулого майбутнього" (2014) мені сподобається.
Звісно, я все-таки глянула трейлер - чудовий, попри мої суперечливі очікування. А зараз вже можу сказати, що це той з небагатьох випадків, коли трейлер дорівнює фільму чи навпаки.
Який же тут шикарний акторський склад! Знаєте, таке враження, ніби це в одному фільмі зібралися герої "Початку", "Тепла наших тіл", "Бетмена", "Володара кілець" і є спільний сюжет, де вони разом рятують себе і світ.
Чого тільки варті Джеймс МакЕвой і Майкл Фасбендер в одному фільмі! Бо Х'ю Джекман прекрасний за замовчуванням;)
Заради цих трьох, їхньої міміки, індивідуальної манери триматися - варто було все, що передувало цьому спонтанному походу в кінотеатр.
Але Джеймс...його крива ледь помітна усмішка у вирішальний момент, ех... Це просто треба вміти. Вкотре дивуюся його вмінню перевтілюватися та переконувати. Хоча переконливими тут були всі.
І хоч такі фільми - це не зовсім мій жанр, але з'явилося непереборне бажання подивитися і попередні частини ще би знати скільки їх було,а також наступну, бо останній кадр, який ми таки дочекалися після численних титр, неоднозначно натякнув, що вона буде.
П.С. Щойно глянула, що то вже шоста частина!!! і класні актори тут вже не вперше! йой, і як я раніше жила без цієї історії?)
kinopoisk.ru-X-Men_3A-Days-of-Future-Past-2271466
svitla4ok: (happiness)
Коротше  дивилася я цей примітив кілька тижнів тому в кінотеатрі. З назвою, як завжди. От "Печерні чоловіки" (Cavemen,2013) як на мене крутіше звучить і краще характеризує, про що цей фільм.
Чого я поперлася на оцево і сиділа в останньому ряді? Все банально просто: заради Чеда Майкла Мюррея і його ролі другого плану:) То така, знаєте, невиліковна підліткова хвороба)
Історійка про чувака-невдаху, який мріє  написати сценарій до фільму, але не знає про що, тому в перервах між вдивлянням у білий аркуш монітора вирішує закохуватися в усіх, окрім тієї, в яку треба:) Є смішні моменти, але чи то я їх вже десь раніше бачила чи то був реальний плагіат - важко тепер сказати.
З тих одноразових фільмів, де все добре закінчується. І де трейлер в рази крутіший за повний метр.
Якщо раптом надумаєте собі завантажити чогось легкого і трохи дурного на вечер - то цей фільмець саме те. Що мені тут капець сподобалося, то це саундтреки, такі свіжі і часто динамічніші за кадри. Правда, виявилося, що вони не всі повний свіжак, але хоч якась приємність від перегляду ж мала залишитися?)
kinopoisk.ru-Cavemen-2354342
svitla4ok: (happiness)
"The awkward moment" (2014) - мова піде про трьох гламурних чувачків, які живуть у Нью-Йорку і до біса багато  п'ють кави та щоранку снідають в одному й тому ж кафе, неначе це чоловічий варіант "Секс і місто". Проблеми цих чуваків давно відомі світові: секс, пиво, розваги, ну, і мабуть шмотки, а то занадто вже гламурні якісь вийшли. Одним словом, якщо переказувати сюжет, то вже можна й не дивитися.
Тут надто мало комедії, а смішні моменти, розкидані по стрічці так епізодично, що безперервного сміху не гарантують. Мінімальну компенсацію можна отримати хіба під час фінальних титрів - кумедні моменти зі зйомок завжди рятують навіть  найбезглуздішу стрічку.
Потішило тільки, що все відбувається у Нью-Йорку і модний, завжди в тему саундтрек. А ще, що супутниця Зака Ефрона страшненька (то певно, щоб його не затьмарювала?) і вдягається а-ля Френсіс Ха. Ну, і хіба сцена з книгою потішна, то вже якщо розкривати карти. Якщо додати трохи сарказму, то Ефрон чудово прорекламував користь читання.
Загальне враження, ніби це відполірована стрічка для хіпстерів, тільки бозна-яких. А ще хронометраж вже настільки затягнутий, що складається враження, ніби минуло дві години, та насправді всього лиш півтори.
І, як завжди в фільмах про Нью-Йорк, найкращу роль зіграв Центральний парк.
Дивитися, коли ну зовсім нема що робити.
That-Awkward-Moment
svitla4ok: (happiness)
Довгоочікувана прем'єра української молодіжної жахалки нарешті розпочалася. "Тіні незабутих предків" довго йшли до українських кінотеатрів, але, як на мене, листопад таки кращий місяць для цього фільму. І хоча жахи зовсім не мій улюблений жанр, такого пропустити я не могла.
Важко критикувати тоді, коли не хочеться, тож  я  і не буду.
Попри те, що це фільм жахів, ще там можна страшенно насміятися. Ну от чесно, я давно так не сміялася, а якщо сміх продовжує життя, то ...ну, далі ви знаєте:)
За що цей фільм уже варто любити чи дивитися:
-за звук, який вражає;
-за український саундтрек;
- за прекрасні українські локації, "Сутінки" відпочивають, режисери кусають лікті і думають чому вони раніше не знали про українські Карпати))
- за молодих акторів, які виглядають нічим не гірше, ніж такі ж американські;
- за незаїжджені діалоги, за винятком декільком моментів, які виправдовує обраний жанр;
- за динаміку;
-за все, що я забула згадати, але ви помітили і вам сподобалося.
Ну, звісно, найбільше через українську мову, дещо незвичну (частіше б з'являлися наші фільми і все було б звично), але з молодіжним сленгом, що вже круто-круто!
Хотілося дивитися і хронометраж в 1.50 хв. зовсім не втомлював, а навпаки: хотілося ще і ще.
Передбачуваний сюжет зуміли присмачити непердбачуваними поворотами. Хтось скаже, що передбачуваними і буде правий, але ж було цікаво, хоч і всі знають чим такі фільми починаються і закінчуються.
І якщо М. зрозуміла відразу хто поганець, то я цього разу піддалася на всі "вудки" сценарію і просто з подивом очікувала, що буде далі.
Однозначно, це щось страшенно свіже, сучасне і таке, що потрібно молоді в українському кінематографі. Хотілося аплодувати. І ще приємно, що кінозал був майже вщерть заповнений, попри те,  що це був післяобідній показ.
Почула після сеансу розмову двох хлопців. Одному сподобалося, але забагато американщини, іншому категорично -ні, бо фільм про мольфарів, а про них тільки на початку. Щодо американського, погоджуюся, але що поробиш, що вони королі молодіжних страшилок, на кого ж  іще рівнятися? Якщо вже так критикувати, то ми самі вже настільки заамериканізувалися, що ніякий фільм гірше або краще нам не зробить)
Однозначно підіть, бо це фільм для кінотеатру. Фільм  в прямому сенсі "заряджає" такими емоціями, що хочеться вірити, вірити, що і в Україні можна творити щось якісне і на високому рівні.
Дякую Любомиру Левицькому за натхнення, за те, що наважився і це зробив тут. І ви наважтеся! Хоча б на перегляд без надмірної критики;)
tini_nezabutykh_predkiv2
tzp_1
svitla4ok: (happiness)
"Заборонена пристрасть" ( "Adore") (2013) - один з тих фільмів, про які кажуть "якщо ви бачили трейлер, то далі можна вже й не дивитися". Дві години  розміреного фільму ні про що, без наростання пристрастей, без кульмінації, без психологізму і чудових розмов - всього цього навіть не намагайтеся тут шукати. Все почнеться з дитинства двох подруг, за один кадр вони виростуть, а потім такі метаморфози відбуватимуться цілий фільм: ось нам показують минуло два роки, ось уже бігають внучки, а отже минуло ще п'ять. І так далі...І так далі...
Вражають своєю примітивністю діалоги, які абсолютно не мають ніякої глибини та змісту. Таке враження, що сценаристи змогли вигадати кістяк фільму - фабулу, а як розбавити сцени чимось цікавим і напруженим так і не придумали. Бо коли в нібито найнапруженіший  момент розмови двох героїнь ми маємо почути пояснення чи виправдання, натомість все обмежується кивками голови та короткими фразами "ні", "так", "здається, це зайшло занадто далеко" відчуваєш себе ошуканим і цілий фільм так і чекаєш, коли ж відбудеться ця найважливіша "розмова". Стосовно хлопців-аполлонів, то їх, здається, брали сюди тільки за м'язи. Жодних емоцій, жодної драми. І якщо один (той, що білявий) ще сяк так створює це напруження, то брюнет - це повне розчарування. Здається, йому завбачливо відвели якомога менше слів, аби не завалити цей фільм остаточно. Наомі Уотс чесно старалася, але чи це не її роль, чи взагалі не її фільм, але в "Маллхоленд драйв"  і "Розмальованій вуалі" я вірю їй більше. Як на мене, усі четверо головних героїв вийшли якимись закам'янілими, або це такий задум режисера. Звичайно, не мені судити, бо все ж таки це знову екранізація за книгою, тож авторитетною була б думка тих, хто читав. До плюсів можна віднести відносно "свіжий сюжет" і багато красивих кадрів океану. А ще цей фільм можна назвати заспокійливим, тому що протягом 2 годин не викликає абсолютно ніяких емоцій, навіть у фіналі.
adore-19
svitla4ok: (happiness)
Нарешті! (улюблене слово чи шо?) таки добралася до кінотеатру:) Так, як я пропустила "Великого Гетсбі" на великому екрані, то дуже добре, що в прокат вийшла третя частина "Hangover" (2013). Не повірите, але я ТАКЕ дивлюся і навіть не могла дочекатися;) Більше того, на першу частину я натрапила випадково, назва не надто приваблювала, але нічого іншого не було та й думаю гляну, вихідні були якісь нудні, я була сама в компанії ноута. Ну, от, після 20 хв. фільму я сміялася як навіжена, при тому, що дуже рідко сміюся з жартів у комедіях, якщо дивлюся їх сама, а не у великій компанії. На другу частину я вже йшла свідомо в кінотеатр і не була розчарована ні хвилини. Бо це такий заряд драйву і сміху до сліз, що просто не знаю. Звісно, це все на любителя, в другій частині переборщили з вульгарностями, але я сценаристам прощаю, бо закрутити аж цілих три головоломки для трьох частин - це треба мати неабияку фантазію.
Стосовно третьої, заключної (?) початок відразу задає жару, сцена з жирафою поза конкуренцією - сміялася до сліз без перебільшення. Середина фільму значно поступається в динамічності попереднім двом частинам, але окремі моменти вище всіляких похвал: особливо сцена, де неймовірний Бредлі Купер (Філ) довбе стіну, коментарі інших героїв the best . Власне з похмілля почалася моя любов до Бредлі Купера, якого я до цього фільму не знала. А тепер передивляюся з ним усе, що з'являється) Похмілля - це його роль без заперечення, в першій частині найбільше подобався момент, коли дружбанчики забирають його зі школи, де він працює вчителем історії. В останній частині він взагалі в центрі уваги (ну шо поробиш - розкрутився, не здивуюся, якщо йому заплатили більше за інших). Стосовно завершення, то воно бомбезне, як і початок. А ще особливо подобається ці монтажні штучки, коли вже показали титри і народ почав виходити, знову з'явилися всі герої і показали, що це ще далеко не кінець цієї історії;) Впевнена, що за кілька років далі буде (кіношники щось придумають). А я знову піду і байдуже, що фільм без особливого змістового навантаження, але для мене це дійсно комедія, після якої виходиш з усмішкою на вустах, так наче це ти сам був одним із "вовчої зграї";) Да, оце мене пре:)
P.S. згадалося, у фільмі мені простежуються пародії в двох епізодах на "Втечу з Шоушенку" і "Пункт призначення - 3" здається;)
Hangover-3-Poster-Bradley-CooperH3-FP-0008-jpg_203017The_Hangover3_s
svitla4ok: (happiness)
Почну з того, що я давно не пам"ятаю такого ажіотажу в кінотеатрі. Мабуть, навіть "Сутінки" відпочивають...
Думаю,багато хто в дитинстві читав "Чарівник країни Оз" Френка Баума. Так-от ця історія зовсім не про те. Говорячи мовою кінематографа - це приквел ( тобто історія, яка сталася задовго до тих подій, які описуються в книзі). Тим не менш, кіношники не розчарували і подарували чудову казку як батькам, так і дітям на початку весни, коли самі знаєте, і  без чарівників так легко віриться в дива. Це був вступ. А тепер...
У мене було дві вагомі причини переглянути цей фільм саме в кінотеатрі:
1) всілякі дитячі спогади -це моя слабкість, а "Чарівник країни Оз" - одна з перших прочитаних книг;
2) Джеймс Франко - актор, якому мені хочеться вірити.
Що варто не пропусти у фільмі:
а) прекрасні чорнобілі титри на початку  у стилі 20-х-30-х років минулого століття;
б) фразочки Оза про шоу-бізнес - ну дуже повчальні:);
в) Мілу Куніс в образі справжньої відьми на мітлі;
г) фінальну сцену (крім, любові,яка врятує світ там теж є кумедні моменти:).
Мої підсумки: Джеймс Франко (грав у  "Трістан та Ізольда", "Їсти.Молитись.Кохати", "127 годин", "Ночі в Роданте" -це те, що я з ним бачила і раджу до перегляду) вкотре здивував і викликав захоплення. Навіть не уявляю хто б ще міг зіграти Оза так, щоб хотілося йому вірити. Може, я занадто під враженнями, але, здається мені, ця роль заслуговує оскара.  Це було б справедливо, якщо брати до уваги, що за головну роль у  дуже непростому фільмі "127 годин" була лише номінація.  
Сподобалося. що сценаристи не ідеалізували головного героя, а навпаки показали всіх його скелетів у шафі, зробили його земним, трохи зухвалим, жадібним, але тим-неменш таким щирим, особливо в епізоді з порятунком Порцелянової Ляльки. Перкрасні Рейчел Вайс, Міла Куніс і Мішель Вільямс чомусь не були такі харизматичні у своїх образах. Одна Міла Куніс вдало перевтілилася з доброї феї на злу. Проте це вже питання смаку - хто як зіграв, бо своє задоволення я таки отримала!
P.S. Сподобався слоган фільму :«Find yourself in Oz». Що ж я себе там знайшла. А ви?;)Oz-The-Great-and-Powerful_01

Profile

svitla4ok: (Default)
svitla4ok

June 2014

S M T W T F S
12345 67
8 91011 12 1314
1516 1718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 06:46 pm
Powered by Dreamwidth Studios