svitla4ok: (happiness)
Він просто вийшов і заграв. І я стримувала себе, що не заплакати там, під прицілом фотокамер, відеокамер, телефонів. А ще я стримувала себе тому, що не можна плакати, треба бути сильною. Як от Богдан, який хриплим голосом сказав, що для нього велика честь грати для нас і попросив усіх підійти ближче, бо так йому затишніше і до того ж він не грав за своє життя так багато концертів, щоб стояти від нього на великій відстані. Можна писати про мурашки по шкірі, про щось неймовірне всередині та насправді мене просто переповнював трепет. Особливо, коли він грав так з надривом Ludovico Einaudi - Nuvole Bianche. Хай простить Ludovico, але це виконання мені подобається більше.
Ну і як з усім хорошим - година інколи - це так швидко...
1010476_654478591281674_1741357402_n
svitla4ok: (happiness)
"Коли настане день - закінчиться війна..."
та головне, щоб "Все було добре"!

Гарно!

Dec. 3rd, 2013 06:41 pm
svitla4ok: (happiness)
Йду я  вчора в напрямку площі. Попереду двоє хлопців розпаковують вафлі "Артек". І тут в одного частина обгортки виривається з рук через сильний вітер і котиться по бруківці. Він спершу її наздоганяє, а потім махнув рукою і облишив це діло. Я в душі скрушно похитала головою, але не встигла нічого сказати. А тут раптом чую від подружньої пари позаду:
"Хлопці, доганяйте той папірець, доганяйте! Ми ж з вами вже в Європі", - каже чоловік і вони з дружиною доброзичливо засміялися. Засміялася й я і втішена пішла далі.
svitla4ok: (happiness)
Довгоочікувана прем'єра української молодіжної жахалки нарешті розпочалася. "Тіні незабутих предків" довго йшли до українських кінотеатрів, але, як на мене, листопад таки кращий місяць для цього фільму. І хоча жахи зовсім не мій улюблений жанр, такого пропустити я не могла.
Важко критикувати тоді, коли не хочеться, тож  я  і не буду.
Попри те, що це фільм жахів, ще там можна страшенно насміятися. Ну от чесно, я давно так не сміялася, а якщо сміх продовжує життя, то ...ну, далі ви знаєте:)
За що цей фільм уже варто любити чи дивитися:
-за звук, який вражає;
-за український саундтрек;
- за прекрасні українські локації, "Сутінки" відпочивають, режисери кусають лікті і думають чому вони раніше не знали про українські Карпати))
- за молодих акторів, які виглядають нічим не гірше, ніж такі ж американські;
- за незаїжджені діалоги, за винятком декільком моментів, які виправдовує обраний жанр;
- за динаміку;
-за все, що я забула згадати, але ви помітили і вам сподобалося.
Ну, звісно, найбільше через українську мову, дещо незвичну (частіше б з'являлися наші фільми і все було б звично), але з молодіжним сленгом, що вже круто-круто!
Хотілося дивитися і хронометраж в 1.50 хв. зовсім не втомлював, а навпаки: хотілося ще і ще.
Передбачуваний сюжет зуміли присмачити непердбачуваними поворотами. Хтось скаже, що передбачуваними і буде правий, але ж було цікаво, хоч і всі знають чим такі фільми починаються і закінчуються.
І якщо М. зрозуміла відразу хто поганець, то я цього разу піддалася на всі "вудки" сценарію і просто з подивом очікувала, що буде далі.
Однозначно, це щось страшенно свіже, сучасне і таке, що потрібно молоді в українському кінематографі. Хотілося аплодувати. І ще приємно, що кінозал був майже вщерть заповнений, попри те,  що це був післяобідній показ.
Почула після сеансу розмову двох хлопців. Одному сподобалося, але забагато американщини, іншому категорично -ні, бо фільм про мольфарів, а про них тільки на початку. Щодо американського, погоджуюся, але що поробиш, що вони королі молодіжних страшилок, на кого ж  іще рівнятися? Якщо вже так критикувати, то ми самі вже настільки заамериканізувалися, що ніякий фільм гірше або краще нам не зробить)
Однозначно підіть, бо це фільм для кінотеатру. Фільм  в прямому сенсі "заряджає" такими емоціями, що хочеться вірити, вірити, що і в Україні можна творити щось якісне і на високому рівні.
Дякую Любомиру Левицькому за натхнення, за те, що наважився і це зробив тут. І ви наважтеся! Хоча б на перегляд без надмірної критики;)
tini_nezabutykh_predkiv2
tzp_1
svitla4ok: (happiness)
Дочитала сьогодні останню (останню в сенсі не останню, а найсвіжішу і українською:) книжку Я. Л. Вишневського  "На face з сином". Читала я дооооовго. Перші двісті сторінок з 296 чи скільки там ковтнулися одним махом. А потім щось діло не просувалося: то книжки не було зі мною, то я читала приблизно по сторінці вдень. А все тому, що кількість прізвищ, дат та історичних фактів на одній сторінці перевищувала навіть стандартну інформацію у вікіпедії) Коли я зависала і втрачала нитку розмови Вишневського зі своєю мамою, а саме про це книжка, то навіть почала думати, що ця книжка не найкраще з того, що він написав. Але тепер, дочитавши, я думаю, що це не так. Мушу визнати, що інформації в романі на неповних 300 сторінок більше, ніж достатньо. Тут купа роздумів про релігію, церкву, священиків, хімію, соціальні мережі, минуле і майбутнє з детальними відступами у біографії тих чи інших відомих людей - це все те, що характеризує стиль Вишневського, але у цій книжці в більш концентрованому вигляді, ніж завжди. І коли я було хотіла поставити крапку на своїй любові до цього польського письменника, він написав таке закінчення, що мені хотілося тільки казати "Дякую, що ви є!", а якби була можливість, то б і просто його обняти;)
Звісно, Вишневський собі дозволяє підняти багато дискусій, писати компрометуючі речі, часом суперечити самому собі, переповідати історичні факти під новим кутом, зображувати пекло, рай і чистилище, висміювати facebook, twitter, vkontakte, політиків і владу в цілому світі. На своїй зустрічі він наголошував, що це впершу чергу сюрреалістичний роман і його не треба сприймати серйозно. Хоча, коли видавці радилися з юристами щодо видання цього роману, то ті застерігали, що можуть бути проблеми з тими брендами і компаніями, кого було згадано в не зовсім гарному світлі. Проте книжка видається, перекладається і поки ніяких претензій не висловлювали. Для письменника - це впершу чергу була можливість закінчити розмову з матір"ю, яка померла, коли він був ще дуже молодий, тож якби не умови видавців та терміни, як він зізнається, то навіть не знає чи взагалі зміг би поставити крапку у цій розповіді, бо ж завжди залишається щось недомовлене та недобалакане.
Рекомендувати не буду, бо якщо ви не читали Вишневського абсолютно нічого, не можу гарантувати, що ця розповідь вам сподобається. Якщо ж читали "Самотність в мережі" і вона вам не сподобалася через надмірну романтичність і ідеалізацію смутку, тоді варто спробувати щось протилежене (Хоча застерігаю: смуток, згадки про еротику та багато іншого тут теж є).
Що дивно, тут майже не було якихось надзвичайно влучних цитат, що, зазвичай, притаманно афористичному стилю письма Вишневського. Хоча дещо я таки знайшла для себе:
"Світ настільки психоделічно-прекрасно-складний...
Бо чим більше людина знає, тим менше боїться!
Кохання - це обітниця, вільний акт передачі свого життя іншій людині.
Любов описати можна як нестримне прагнення розмовляти із близькою тобі людиною".
Що ж на цьому ставитиму крапку. Перечитуватиму "Самотність в мережі" якось і плануватиму придбати "Повторення долі" українською;)
68578_1
svitla4ok: (happiness)
"Departed" (2006)Тримати у напрузі глядача 2 години і 30 хвилин, зробити кілька несподіваних поворотів протягом сюжету і навіть зуміти після кількох спроб нібито завершити історію - забацати несподіваний фінал. Навіть не знаю чи варто дивитися дівчатам подібні фільми (моя мама цього б точно не схвалила), бо кількість крові, пострілів і неврівноважених осіб у цьому фільмі перевершує всі маленькі та солодкі діалоги героя Капріо з жінкою-психологом. Скорсезе явно щось знає. І Ді Капріо незмінно допомагає йому втілювати ці задуми в життя. "Банди Нью-Йорка" я теж дивилася через нього. Ці два фільми - це не мої жанри, але у обох випадках я не пошкодувала. Що не кажіть, а Ді Капріо заслужив на свого оскара, як його герой у "відступниках" заслужив на посмертну медаль за сміливість.
Зараз рідко трапляються фільми протягом яких у мене не виникала б думка, що пора лягати спати) З цим фільмом все навпаки: на годиннику 2:38 і я щойно під враженням все це пишу.
Сюжет переповідати марудна справа. Дивитися не обов'язково, але нову-стару тему для розмірковувань ви точно отримаєте. А загалом неперевершено, Скорсезе змусив мене слідкувати за кожним рухом героїв і аналізувати кожну фразу.
І ще після передозу мелодрамами мені так бракувало оптимістичного кінця. Дякувати, що головного покидька було покарано.
P.S. А наостанок фраза з фільму: " Успіх сам собою не приходить, його треба добиватися!"
leo-di-caprio-belstaff-leather-jacket-in-departed
svitla4ok: (happiness)
Якось думала про те, які у мене улюблені фільми. І ніби є такі, а як запитають відразу все й за буду. Тепер думаю зробити список (для себе) - ну, це колись у планах. А поки мені зовсім випадково нагадали про один чудовий фільм про журналістську роботу на телебаченні "Morning glory" (2010). Пам'ятаю, як побачила трейлер в кінотеатрі і просто закохалася в цей фільм і в героїню Рейчел МакАдамс, яка мені так близька. В кіно я тоді на цей фільм так і не потрапила, дивилася в мережі у поганій якості, сміялась і плакала, плакала і сміялась. Сьогодні подивилася знову і ніби й не бачила цей фільм раніше, ті ж емоції: і сміх, і сльози, і переживання, і обурення, і гордість.
Звісно, велику роль зіграв чудово підібраний акторський склад: неперевершений Харрісон Форд у ролі журналіста, третьої найгіршої людини в світі:) як завжди чарівна Дайан Кітон, яка спочатку теж грає незворушну зірку телеекрану, а згодом цілує жабу в прямому ефірі і багато чого іншого, не менш кумедного.
Сюжет дещо нагадує "Диявол носить Прада", це й не дивно, бо сценарист той самий. Тим не менш у цьому фільмі більше життєвості чи що. Хоча це мабуть два моїх улюблених фільми про те, як робити кар'єру, які не набридають, якщо вам знайомо те, про що говорять головні героїні.
Улюблені цитати:
- Ви ніколи не були виконавчим продюсером (читай у вас немає досвіду), ви надто молоді, про вас ніхто ніколи не чув і ще ваша освіта 3, навіть не 4 роки в університеті Ферлій Дікінсон відомому як Ферлій Дуркінсон...Щось пропустив?
- Повірте, я знаю, у вас немає причин вірити в мене, але я працюю більше за будь-кого, приходжу першою і йду останньою, і знаю про новини більше, ніж ті, чиї батьки платять за те, щоб їх діти курили наркоту і навчалися в Гарварді і я цілком і повністю віддаюся роботі, я цим живу, це моя сутність, я....
Тож коли у тебе не вірять ні мама, ні твій начальник, тим паче колеги по роботі, то це твій успіх до слави. Ранкової слави, якщо ти можеш, як головна героїня, зціпивши зуби, не спати до ранку чи не кожного дня, шукати цікаві ідеї, які відразу перехоплюють,і постійно пити лише каву з термокружки. В іншому випадку цього фільму взагалі не було б:)
Помітила, що моя улюблена характеристика до легкого, але водночас зі змістом фільму - це прикметник "мотивуючий". І хай йому грець, але цей фільм таки дуже і дуже мотивуючий! А які мотивуючі саундтреки, які вже кілька днів на повторі! Що-що, а в американському кіно для масового глядача співвідношення картинка-актори-музика завжди на вищому рівні. А ще такі фільми вселяють віру, а це вже зовсім непогано у цьому нестабільному світі;)
morning-glory-mobile-wallpapermorning-glory-movie-photo-21
svitla4ok: (happiness)
Щось із фільмів перейшла на музику)
сьогодні випадково натрапила на афішу концерту гурту "Epolets", а так, як я не знала, що це за гурт такий, то дуже добре, що внизу афіші розмістили ось це відео:

Пісню я зацінила, хоча й відразу відчула, що "щось це мені нагадує" й при тому конкретно. Що ж приспів розвіяв усі сумніви: вокаліст точно слухає "kings of leon" чи щось в цьому роді), а приспів здерто з цієї пісні:

 Та й байдуже. Пісня заперла і плагіат (чи може випадковий повтор?) мене не засмутив) Погуглила і дізналася, що гурт з Одеси і створений у 2011 році. Приємно, що і в нас є свої "kings of leon";)
svitla4ok: (happiness)
"De rouille et d'os" ("Іржа та кістка", 2012) - сильно, правдиво, занадто прямолінійно, місцями жорстоко, місцями трагічно. Фільм про те, як жити далі і не "заржавіти" душею. Можливо, подібних фільмів уже і багато, але цей як хроніка чужого життя, де окрім злетів показали ще й падіння. Маріон Котіяр як завжди переконала мене, що їй під силу й не таке. Сильно. Повірила кожному слову і кожній сльозі. Мотивуючий фільм, минув на одному затамованому подиху: а що ж буде далі?
Хвалити чи критикувати цей фільм неможливо, просто добре, що він є і нагадує, що треба цінувати кожну мить і за все дякувати Богу.
38
svitla4ok: (happiness)
Можливо, ви вже й бачили це відео, але я ось тільки натрапила і воно мене зарядило позитивом.
Про те, що співати можна не тільки в душі, а й на заправці можна глянути тут:
http://www.adme.ru/vdohnovenie-919705/urok-radosti-zhizni-na-zapravke-497855/?fb_action_ids=489673321088373&fb_action_types=og.likes&fb_source=aggregation&fb_aggregation_id=288381481237582
svitla4ok: (happiness)
Вирішила не відкладати і таки послухати новий альбом "Океан Ельзи" поки ще свіженький і щойно з печі;)
Поки що зацінила "Стіна" - то точно мій хіт на найближчий сезон).
"З нею" -спокійно-меланхолійна і патріотична.
"Бодегіта" - є драйв, але ще не зрозуміла. Щось не моє. Хоча кінець хороший.
"Моя маленька незалежність" - щось так до болю нагадує мелодія, не можу згадати що чи кого.
"Rendes-Vous" - крута, який же ж голос, особливо на початку! Точно слухатиметься мільйон разів!
"Все було ніби плани у кіно,
ми знали і не знали чим закінчиться воно.
Я не відвів очей,
ти хайку мені поглядом складала..." Ех, слухати-не переслухати!
"Стріляй" - більшість розкритикувала, а мені подобається)
"Обійми" - вона ніби поза альбомом) дивне розміщення після "Стріляй", як на мене. Не набридає, ось уже 3 місяці.
"Караван" - нагадує  перші альбоми чомусь. Зачіпає лише в кульмінаційному моменті, а так не особливо.
"Джульєтта" - яка мелодія, який ритм! Крута! Однозначно крута!
"На небі" - релакс, така вечірня і душевна! І Приспів, приспів, приспів!:)
"Пори року" - знову щось нагадує, знову згадується про весну та, зрештою, про всі інші пори року теж)
"Коли навколо ні душі"- те, під що хочеться засинати чи дивитися на зірки, слухаючи у навушниках.
599444_475549852515717_673946235_n"Океан Ельзи", дякую! Слухаєш - і розумієш, що життя прекрасне і все буде добре!
А зрештою послухайте самі!
svitla4ok: (happiness)
Як же ж я чекала цього концерту! Скільки разів деякі пісні слухалися по колу, скільки разів я уявляла як ті чи інші слова звучатимуть вживу.І воно таки було варте, щоб чекати.
Майже літній вечір, спекотно настільки, що не вистачає повітря, і дві години драйву для душі, без жодного зв'язку з зовнішнім світом, без жодного разу поглядання на годинник. і все одно було мало. "Мені було мало...", якщо перефразовувати одну із пісень. Тепер залишається лише знову і знову слухати по колу, вчити слова нових пісень і чекати наступного концерту;)
Ех! Правду кажуть, коли емоції б'ють за край, то важко підібрати слова, важко розказати наскільки було КРУТО!
Дякую за мегавечір і за всі ті пісні, які вживу ще кращі!
svitla4ok: (happiness)
Коли я йшла на концерт Illusions, то нічого не очікувала. Музику їхню теж наперед не прослуховувала (бо в принципі майже ніколи такого не роблю - люблю знайомитися з творчістю під час живих виступів), то можна сказати майже не мала уявлення про цей колектив, окрім схвальних відгуків друзів.
І знаєте що? Правду кажуть, коли нічого не очікуєш, то обов'язково все буде суперово.
Музика, яка захоплює з першої миті. Віолончель, гітара, фортепіано. Майже літній вечір. Пастельне небо, дзвін Катедрального собору зовсім поряд, жодних випадкових облич і така інтимна розмова з музикою....
Виступ промайнув як одна пісня. Хотілося ще і ще. Тоді і там не думалося ні про що, і час немов зупинився. І в кожній пісні такі потрібні слова, які так і хочеться ділити на цитати. І стільки життя, стільки життя!
P.S. Якщо раптом вас зацікавив гурт, то в них тільки розпочався всеукраїнський тур, який стартував у Тернополі. Про них можна почитати тут: http://illusions.com.ua. А це львівська афіша на завтра:
6nh3RJg8_ZU
svitla4ok: (happiness)
Вчора була на допрем"єрному показі документального фільму про Квітку Цісик -  "Квітка. Голос в єдиному екземплярі". Такі емоції, що просто не передати словами! Фільм триває менше години, але розчулив до глибини душі.
Якщо ви любите її голос, то обов'язково подивіться цей фільм сьогодні опівночі на каналі "Інтер" і завантажте собі "Черемшину" чи "Я піду в далекі гори..." чи "Коханий" у виконанні Квітки. ЇЇ голос не набридає, він зачаровує...Щаслива, що одного разу відкрила її для себе.
P.S. А з вчорашнього фільму мабуть найбільше вразила колискова "Ходить сон коло вікон..." у виконанні Квітки і історія знайомства з її творчістю Алекса Гутмахера.
20130404075829
svitla4ok: (happiness)
Фільм  присвячується усім лінтюхам по життю, яким просто потрібен якийсь стимул,зміни чи щось непередбачуване. Фільм "The art of getting by" (2011) не претендує на оригінальність. У типового американського підлітка типова для суспільства ХХІ століття депресія. Він не знає і не хоче знати, що робити зі своїм життям, а тому не робить домашні завдання, прогулює школу і безцільно блукає містом. Але у нього є талант - він чудово малює, хоча й не в альбомі, а в підручнику з геометрії. Проте в цьому теж свій шарм.
Фільм без трагічного фіналу, без замудрих діалогів, типово підлітковий, але. Варто дивитися, якщо ви бачили "Август Раш" і полюбили хлопчика, який зіграв там головну роль. Так от, хлопчик подорослішав і його можна побачити тут.
Крім того, саундтреки підібрані, як на мене, максимально вдало і вже тому варто хоча б їх почути.
Операторська робота теж на хорошому рівні. Мінімальна кількість стандартних ракурсів. Зате багато варіацій міста: вечірнього, ранкового, похмурого, сонячного і так далі.
Мораль: "Усе в житті можливо!"Art.of.Getting.By.2011.mp4v.ru

Profile

svitla4ok: (Default)
svitla4ok

June 2014

S M T W T F S
12345 67
8 91011 12 1314
1516 1718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 01:28 am
Powered by Dreamwidth Studios