svitla4ok: (happiness)
З фільмами, як і з людьми - вони завжди знаходять тебе  в потрібний момент. Принаймні, хочеться так думати.
"Перед заходом" (2004) я дивилася пізно вночі, це була програма "Аргумент-кіно" на "1+1", засинаючи і прокидаючись, але тим  не менш чітко запам'ятала для себе, що колись треба буде знайти цей фільм і подивитися від початку й до кінця. З того часу минуло майже десять років і ось якось влітку, в пошуках чергового надихаючого фільму, я наштовхуюсь на знайому назву. Головним відкриттям стає те, що крім "Перед заходом" існує ще перша частина "Перед світанком" (1995), більше того, недарма це все мені згадалося, бо в цьому році з'явилася третя частина "Перед опівніччю"(2013). Це як завжди був вступ. А тепер про кожен з фільмів.
Відразу попереджаю, хоча це і художні фільми, але частка реальності тут набагато більша, ніж деінде в подібних романтичних історіях.
"Before sunrise" (1995)
Джессі і Селін випадково знайомляться в потязі. Вона - француженка, яка повертається додому, він - американець, який прямує у Відень, де відлітає у штати. Та розмова в потязі міняє їхні плани: вони сходять у Відні разом і блукають містом до світанку. Майже увесь сюжет в одному реченні. Що шукати і чекати в першому фільмі? Нічого, окрім філософсько-нічних розмов  про життя, мистецтво, чоловіків і жінок, почуття, сором"язливість, молодість, ніч, відвертість. Такі фільми існують для того, щоб показати: життя, без сценарних прекрас теж має право бути зафільмованим. Але настає світанок і доводиться прощатися...З цим днем, з Віднем, з коханням, яке буває раз на все життя....
kinopoisk.ru-Before-Sunrise-1206033
"Before sunset" (2004)
Події розгортаються через дев'ять років після першої зустрічі. Джессі написав книжку і презентує її в Парижі. Селін, завдяки його роману приходить на презентацію. Цього разу вони мають лише кілька годин до його літака. Ті двоє романтичних молодих людей тепер значно серйозніші і досвідченіші, але щось змушує їх знову і знову повертатися у розмові  до того єдиного дня, який їм пощастило провести разом. Вони діляться тим, як склалися їхні життя. Запитують в одне одного про те, що так хотілося дізнатися за ці всі роки. Словом сумні нотки фіналу першої частини перекочовують на сюжет другої, яка закінчується незрозуміло обнадійливо. Принаймні для романтиків.
kinopoisk.ru-Before-Sunset-169553--w--800
"Before midnight" (2013)
Остання, заключна частина, яка повертає в реальність, спускає нас з небес на землю. З хороших новин: наші герої разом, у них є дві донечки, живуть в Парижі, він далі пише книги, вона - рятує світ:) Спершу здається, що та романтичність розливу 94-го року давно зникла, звичайні будні звичайної сім'ї. Фільм, як і попередні дві частини всуціль складається з розмов. І тепер ці розмови про науково-технічний прогрес та місце людини в цьому автоматизованому світі. Та поряд з тим героям вже не ледь за двадцять, обличчя вже не такі свіжі, мрії не такі рожеві, а будні надзвичайно реалістичні. Ця частина дає відповідь на те, що відбувається після хеппі-енду в усіх романтичних голлівудьських історіях. Повчально, надзвичайно повчально. Але навіть фіналу б цієї історії не було б, якби хтось не йшов на компроміс. Любов-це вміння прощати.А поки ще 56 років на те, щоб краще пізнати одне одного.
kinopoisk.ru-Before-Midnight-2062089
П.С. Та найсумніше, що в реальності:
"Фильм посвящен памяти Эми, женщины, чей образ послужил основой для фильма «Перед рассветом» (1995). Режисер фильма провел ночь, гуляя и разговаривая с ней в Филадельфии, но, в конце концов, они потеряли контакт. В промежутке между фильмами «Перед закатом» (2004) и «Перед полуночью» (2013) он, наконец, узнал, что Эми умерла много лет назад в ДТП, поэтому он посвятил фильм ей.
kinopoisk.ru-Before-Midnight-2078757
svitla4ok: (happiness)
У тих місцях, де немає міської метушні та заклопотаності, життя здається зовсім іншим. Хоча, таки не здається.Воно таким і є.За більш, ніж 80 км від Тернополя, в селі моєї бабусі, щоденні радощі молоді дещо інші (м"яко кажучи), ніж деінде. У місті кожен хоче здаватися кращим, ніж є насправді. Багато випендрюються, ховаються за модними окулярами, шмотками, аксесуарами. Хто за чим, врешті. Проте, що в душі, розповідають хіба інтернету. В селі інші понти, інші цінності, плани, радості.У перший день Великодня найбільша радість на вечір для одного молодика (хоча на вигляд важко повірити, що йому ще немає 30), який вже має двох дітей, це піти до сільського клюбу і набити комусь морду. Коли ж таких не знайшлося. то напитися і волочитися селом, покрикуючи нецензурні слова то на собак, то на одиноких перехожих. Але найсмішніше (читай - найсумніше) те, що ще пару років тому, ми сиділи великою компанією у цього ж "героя" вдома, переглядали якусь тупу комедію і весело сміялися, як тільки можуть 10 молодих людей, які зібралися в одній кімнаті. Згадуючи це, розумієш, що те, що було смішно у 16-17 років давно зникло. Той запал в мені перегорів, хоча зустрівши старих друзів я досі сміялася і чекала, що ну ось зараз буде цей знайомий стан ейфорії від емоцій. І він майже був, але чогось забракло. Мабуть, впевненості в тому, що все ще попереду і можна ось так просто безтурботно сміятись. А тепер подруга дитинства бавить двох маленьких діточок, хороший друг працює у Львові і подумує про весілля,ще один закінчує навчання, інший друг скніє в селі і розважається трохи поганим інтернетом, більше пивом, святами і клубом, ну і спогадами про те, як було.
І якщо в глянцевих журналах рекламують дорогі сигарети в красивих пачках, то в селі, як і 20 років тому, курять "Приму", дизайн якої досі червоно-білий, а запах такий же потужний. І якщо колись її курили підстаркуваті дядечки ( принаймні так мені тоді здавалось), то тепер її курять мої друзі, ще молоді, але вже й ні...

Як же ж сумно усвідомлювати, що деякі спогади вже назавжди лишаться спогадами... 
svitla4ok: (happiness)
Почну з того, що я давно не пам"ятаю такого ажіотажу в кінотеатрі. Мабуть, навіть "Сутінки" відпочивають...
Думаю,багато хто в дитинстві читав "Чарівник країни Оз" Френка Баума. Так-от ця історія зовсім не про те. Говорячи мовою кінематографа - це приквел ( тобто історія, яка сталася задовго до тих подій, які описуються в книзі). Тим не менш, кіношники не розчарували і подарували чудову казку як батькам, так і дітям на початку весни, коли самі знаєте, і  без чарівників так легко віриться в дива. Це був вступ. А тепер...
У мене було дві вагомі причини переглянути цей фільм саме в кінотеатрі:
1) всілякі дитячі спогади -це моя слабкість, а "Чарівник країни Оз" - одна з перших прочитаних книг;
2) Джеймс Франко - актор, якому мені хочеться вірити.
Що варто не пропусти у фільмі:
а) прекрасні чорнобілі титри на початку  у стилі 20-х-30-х років минулого століття;
б) фразочки Оза про шоу-бізнес - ну дуже повчальні:);
в) Мілу Куніс в образі справжньої відьми на мітлі;
г) фінальну сцену (крім, любові,яка врятує світ там теж є кумедні моменти:).
Мої підсумки: Джеймс Франко (грав у  "Трістан та Ізольда", "Їсти.Молитись.Кохати", "127 годин", "Ночі в Роданте" -це те, що я з ним бачила і раджу до перегляду) вкотре здивував і викликав захоплення. Навіть не уявляю хто б ще міг зіграти Оза так, щоб хотілося йому вірити. Може, я занадто під враженнями, але, здається мені, ця роль заслуговує оскара.  Це було б справедливо, якщо брати до уваги, що за головну роль у  дуже непростому фільмі "127 годин" була лише номінація.  
Сподобалося. що сценаристи не ідеалізували головного героя, а навпаки показали всіх його скелетів у шафі, зробили його земним, трохи зухвалим, жадібним, але тим-неменш таким щирим, особливо в епізоді з порятунком Порцелянової Ляльки. Перкрасні Рейчел Вайс, Міла Куніс і Мішель Вільямс чомусь не були такі харизматичні у своїх образах. Одна Міла Куніс вдало перевтілилася з доброї феї на злу. Проте це вже питання смаку - хто як зіграв, бо своє задоволення я таки отримала!
P.S. Сподобався слоган фільму :«Find yourself in Oz». Що ж я себе там знайшла. А ви?;)Oz-The-Great-and-Powerful_01

Profile

svitla4ok: (Default)
svitla4ok

June 2014

S M T W T F S
12345 67
8 91011 12 1314
1516 1718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 07:51 pm
Powered by Dreamwidth Studios