svitla4ok: (happiness)
Де б ти не був, тобі завжди зустрічаються люди. Одні - зовсім на мить, щоб з'явитись і зникнути, з іншими у вас назавжди залишаться спільні фото, з деким - жодних фото, зате нікому нерозказані спогади. Термін придатності у кожного свій.
Можна зникати, можна повертатися, можна зустрітися, а можна залишитися друзями у соцмережах. Крихка лінія  між вчора і сьогодні штурхає "Говори!". Досить підбирати слова і складати підходящі речення. Головне - пам'ятати спільну мову з людьми, які такі ж, як ти.
tumblr_mq5s9meLUj1svrh8zo3_1280
svitla4ok: (happiness)
Є такі фільми, які чомусь залишаються непримітними, про них мало хто знає,їх мало хто позитивно оцінює і вони залишаються десь осторонь масового кінематографу. Не знаю як там оцінили американці, але, як на мене, фільм
"Twelve" (2010) заслуговує на увагу, бо вкотре переконуюсь, що фільми на основі книг, це вже щось більше, ніж просто фільм. А цього разу це новела з життя хлопця-філософа, знову 17-річного, знову самотнього в натовпі. Що головне, у фільмі все гармонійно: кадри, музика, закадровий голос автора, зйомка: уповільнена, швидка, несподівана. Головне, дивитися в українському перегляді, бо голос диктора просто неймовірний.
Це  не просте кіно і якщо дивитися лише на поверхню, то крім розпусної молоді, наркотиків, розкоші і дурних розмов не помічаєш іншого - головного: самотності кожного із героїв, прагнення перевершити самого себе, піднятися над буденністю розкоші, яка теж, як ви здогадуєтеся, набридає. Бо коли в житті настають моменти сну на матраці посеред кімнати, то починаєш цінувати як найдорожчий скарб, ті банальні спогади з дитинства, які назавжди закарбувалися в твоїй пам'яті.
Можливо, не всі задуми були промальовані, але відповіді на багато що можна знайти із фраз:
"Іноді краще не бачити те,що лишилося в минулому".
"Уся справа в твоєму бажанні. Чого ти хочеш?
Якщо ти не хочеш нічого, у тебе нічого немає.Ти пливеш за течією".
"Йому залишили купу повідомлень, але жодного від того, кого він хотів бачити".
"Світ обертається під твоїми ногами і ти або знайдеш Бога, або пройдеш повз". та інші, і тут в них не треба вслухатись, бо вони і так промовисті.
А фінал, таки обнадійливий, можливо, тому, що смутку було забагато, а, можливо, тому, що це все з життя.
Тим не менш: "В житті ми завжди повинні прагнути кращого". Титри...А кожен зробить висновок сам.
y3yQcHymDPM
svitla4ok: (happiness)
"Departed" (2006)Тримати у напрузі глядача 2 години і 30 хвилин, зробити кілька несподіваних поворотів протягом сюжету і навіть зуміти після кількох спроб нібито завершити історію - забацати несподіваний фінал. Навіть не знаю чи варто дивитися дівчатам подібні фільми (моя мама цього б точно не схвалила), бо кількість крові, пострілів і неврівноважених осіб у цьому фільмі перевершує всі маленькі та солодкі діалоги героя Капріо з жінкою-психологом. Скорсезе явно щось знає. І Ді Капріо незмінно допомагає йому втілювати ці задуми в життя. "Банди Нью-Йорка" я теж дивилася через нього. Ці два фільми - це не мої жанри, але у обох випадках я не пошкодувала. Що не кажіть, а Ді Капріо заслужив на свого оскара, як його герой у "відступниках" заслужив на посмертну медаль за сміливість.
Зараз рідко трапляються фільми протягом яких у мене не виникала б думка, що пора лягати спати) З цим фільмом все навпаки: на годиннику 2:38 і я щойно під враженням все це пишу.
Сюжет переповідати марудна справа. Дивитися не обов'язково, але нову-стару тему для розмірковувань ви точно отримаєте. А загалом неперевершено, Скорсезе змусив мене слідкувати за кожним рухом героїв і аналізувати кожну фразу.
І ще після передозу мелодрамами мені так бракувало оптимістичного кінця. Дякувати, що головного покидька було покарано.
P.S. А наостанок фраза з фільму: " Успіх сам собою не приходить, його треба добиватися!"
leo-di-caprio-belstaff-leather-jacket-in-departed
svitla4ok: (happiness)
Вирішила не відкладати і таки послухати новий альбом "Океан Ельзи" поки ще свіженький і щойно з печі;)
Поки що зацінила "Стіна" - то точно мій хіт на найближчий сезон).
"З нею" -спокійно-меланхолійна і патріотична.
"Бодегіта" - є драйв, але ще не зрозуміла. Щось не моє. Хоча кінець хороший.
"Моя маленька незалежність" - щось так до болю нагадує мелодія, не можу згадати що чи кого.
"Rendes-Vous" - крута, який же ж голос, особливо на початку! Точно слухатиметься мільйон разів!
"Все було ніби плани у кіно,
ми знали і не знали чим закінчиться воно.
Я не відвів очей,
ти хайку мені поглядом складала..." Ех, слухати-не переслухати!
"Стріляй" - більшість розкритикувала, а мені подобається)
"Обійми" - вона ніби поза альбомом) дивне розміщення після "Стріляй", як на мене. Не набридає, ось уже 3 місяці.
"Караван" - нагадує  перші альбоми чомусь. Зачіпає лише в кульмінаційному моменті, а так не особливо.
"Джульєтта" - яка мелодія, який ритм! Крута! Однозначно крута!
"На небі" - релакс, така вечірня і душевна! І Приспів, приспів, приспів!:)
"Пори року" - знову щось нагадує, знову згадується про весну та, зрештою, про всі інші пори року теж)
"Коли навколо ні душі"- те, під що хочеться засинати чи дивитися на зірки, слухаючи у навушниках.
599444_475549852515717_673946235_n"Океан Ельзи", дякую! Слухаєш - і розумієш, що життя прекрасне і все буде добре!
А зрештою послухайте самі!
svitla4ok: (happiness)
"Як часто ви зустрічаєте того, хто вам потрібен?"- чудовий слоган ірландського фільму 2006 року "Once" ("Одного разу") про те, як музика може творити маленькі дива, особливо якщо зустрічаються люди, які так сильно люблять свої захоплення.
Шкода, що деякі слова так і залишаються несказаними, або сказаними занадто тихо, а музика, яка говорить сама за себе не завжди здатна переконати, що це не тільки ключовий момент для творчості. Фільм про випадкові знайомства, які насправді накреслені долею, про те, що не варто тікати від мрії і що навіть не маючи піаніно можна щодня на ньому грати, про те, що завжди потрібно торгуватися і стояти на своєму і навіть за обмаль грошей можна втілити те, що ще вчора здавалося нереальним.
Фільм не претендує на геніальність, але дає відчуття захищеності та надії.
А ще у фільмі є кумедні моменти, головне їх "упіймати".Виявляється,що гуляти містом можна  навіть з пилососом, принаймні в Ірландії, судячи з фільму, на це спокійно реагують. І в магазин увечері можна спокійно йти в домашніх пухнастих капцях та халаті і навіть при цьому співати.
Фільм про нерішучість, спогади, невтілені мрії і музику, музику, музику. Й грають головні ролі професійні музиканти.
А пісня, яка звучить у фільмі, до речі, отримала "Оскара". Чим не привід послухати й подивитися?
once_press
dapet-piala
P.S. А ще вони разом у реальному житті. Все завдяки фільму;)
P.P.S. Тепер вони дует і звуться The Swell Season. І я, виявляється, вже давно фанатію від їх пісні The Moon. Тому фільм мабуть не випадковість;)
svitla4ok: (happiness)
"Side effects" (2013) - нормальний трилер із хвацько закрученим сюжетом і вже традиційним голлівудським прийомом, коли спершу нібито позитивний персонаж згодом стає негативним, в міру того, як  кардинально міняється сюжет і поведінка головних героїв. Тут все за планом: нібито безневинна людина стає винною. Півфільму ви повинні її жаліти і винити у всьому сучасну рекламу, комерцію та лікарів. Ну і, звісно, всі карти розкриються у фіналі. Але подвійний "обман" заради правди в кінцевому результаті, який вдається героєві Джуда Лоу – це те, що відрізняє цей фільм. Динаміки вистачає на всі  1.45 хвилин, тому що доводиться вслухатися в кожну фразу, аби не пропустити той ключовий поворотний момент. Якісно, динамічно, часом передбачувано, часом несподівано. Але так по-голлівудському та з розмахом.
Досить багато  "зовсім ненав"язливої" реклами: "Red bull", "Apple", "Yahoo" та ін.
Дивно, що після зіткнення зі стіною в головної героїні лише подряпини на обличчі, але це ж кіноJ Вже згодом розумієш, що це знову ж таки непряма реклама автомобіля з якісною подушкою безпеки. Героїня постійно слідкує за рекламою, знову ж -  такий собі гімн рекламі, тільки в дещо іншому ракурсі, ніж у "99 франків".
Несподівано було бачити Кетрін Зету-Джонс у ролі лесбіянки. Проте егоїстичний образ завбачливого лікаря психолога був зіграний нею на 100%. Руні Мара видалася спершу сіренькою мишкою, але потім "дала жару". Як на мене, на роль головної героїні вона підійшла безпрограшно, особливо подобається її гра вже в другій половині фільму, коли бачиш її "істинне обличчя". Джуд Лоу використовував свій традиційний арсенал міміки, але тим не менш був переконливим. Єдине, що спершу не дуже асоціювався мені з професією лікаря.
Про Ченінга Татума нема що розповідати, тому що роль була досить невеликою. Зате навколо образу його героя обіграється увесь фільм.
Щодо загального враження про фільм – то Голлівуд славиться подібними картинами. Але після моїх невдалих переглядів фільмів – цей був як ковток свіжого повітря чи як динамічна поїздка в машині (майже як в головної героїні до найближчої стіни)
Ну і, звісно, вдруге такі фільми дивитися немає бажання. Бо ефект буде вже не той. І  не побічний;)
posters_3

Profile

svitla4ok: (Default)
svitla4ok

June 2014

S M T W T F S
12345 67
8 91011 12 1314
1516 1718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 07:52 pm
Powered by Dreamwidth Studios