svitla4ok: (happiness)
"Зимова казка" (2014) - добра історія про одвічні істини. Тут вам і алюзії на "Титанік" та "Кейт і Лео" та всі відомі казки, де добро неодмінно перемагає зло. Фільм, перегляд якого не хотілося розбити на кілька частин і навіть сон кудись утік - так хотілося побачити фінал. І хоч деякі шматки фільму потребували клею, щоб зліпитися до купи, а деякі моменти були мало правдоподібні навіть для казки ( чи то просто я вже занадто багато всього передивилася), але це все можна пробачити цій історії, сповненій чогось такого, чого всім нам бракує - дива дивного). Та цю історію все ж варто похвалити - за загальну небанальність і нагадування про вічні істини.
Winters-Tale-Horse-Dog
svitla4ok: (happiness)
"Китайська головоломка"(2013) - то дійсно головоломка на дві години. З французько-американсько-китайськими "житейськими" штучками. Фільм з розряду "Кому зараз легко?", але з таким собі дивним гумором. Купилася на Одрі Тоту, але її якось тут мало, бо все-таки головний герой чоловік. Ще з плюсів - це Нью-Йорк, а з мінусів - відсутність Парижу. Фільм про життєві жертви, компроміси, зміни та повертання. Бо ж життя насправді не складне. Воно просто життя.
kinopoisk.ru-Casse-t_26_23234_3Bte-chinois-2264348
svitla4ok: (happiness)
Коротше  дивилася я цей примітив кілька тижнів тому в кінотеатрі. З назвою, як завжди. От "Печерні чоловіки" (Cavemen,2013) як на мене крутіше звучить і краще характеризує, про що цей фільм.
Чого я поперлася на оцево і сиділа в останньому ряді? Все банально просто: заради Чеда Майкла Мюррея і його ролі другого плану:) То така, знаєте, невиліковна підліткова хвороба)
Історійка про чувака-невдаху, який мріє  написати сценарій до фільму, але не знає про що, тому в перервах між вдивлянням у білий аркуш монітора вирішує закохуватися в усіх, окрім тієї, в яку треба:) Є смішні моменти, але чи то я їх вже десь раніше бачила чи то був реальний плагіат - важко тепер сказати.
З тих одноразових фільмів, де все добре закінчується. І де трейлер в рази крутіший за повний метр.
Якщо раптом надумаєте собі завантажити чогось легкого і трохи дурного на вечер - то цей фільмець саме те. Що мені тут капець сподобалося, то це саундтреки, такі свіжі і часто динамічніші за кадри. Правда, виявилося, що вони не всі повний свіжак, але хоч якась приємність від перегляду ж мала залишитися?)
kinopoisk.ru-Cavemen-2354342
svitla4ok: (happiness)
"Кращі дні попереду" (Les beaux jours, 2013) - дуже красивий фільм про почуття, плинність життя і моменти, які творимо ми самі.
З тих фільмів, про які не хочеться говорити багато, а просто насолоджуватися переглядом. Обов'язково гляну ще раз мабуть. І просто прекрасна афіша на згадку.
kinopoisk.ru-Les-beaux-jours-2163726
svitla4ok: (happiness)
"Виживуть тільки коханці", (Only lovers left alive, 2013) - тут не буде динаміки і сюжету, як такого, теж. Про що цей фільм важко сказати навіть після фінальної сцени. Особливо після фінальної.
Нічні катання без напрямку під неймовірно-чаруючу музику. Розмови про плинність життя і людей, які гублять цей світ. Розміреність цього фільму можна порівняти з ніччю, яка тут, до речі, теж головна героїня.
Слоган "Безсмертя набридає" можна трактувати і як "життя набридає". І хоч це історія про двох закоханих вампірів, їх турбують занадто вже людські переживання. Можливо, вампіри - це лише метафора, красива обгортка до історії, де він фанатіє від старої доброї музики, а вона не збирається в подорож без улюблених книжок давно минулих років.
Ця історія своєю розміреністю нагадує картинку за вікном, на яку дивився і дивився б, але раптом починається злива, так і з фінальним кадром, очікуючи чогось, отримуєш передбачуване завершення.
Можливо, стрічка не вразила, але точно здивувала.
kinopoisk.ru-Only-Lovers-Left-Alive-2333672
svitla4ok: (happiness)
Жити на паризькому вокзалі, проводжати і зустрічати потяги, знати в обличчя працівника кожної крамнички, вдихати аромат свіжих квітів і випічки - все це було у маленького хлопчика, який знав, як навчити говорити великі вокзальні годинники. Проте фільм "Хранитель времени" ( Hugo, 2011) -  не тільки про годинники і не тільки про час, а більше про те, що буває опісля втрати можливості продовжувати робити те, що любиш, втрати своєї мрії, втрати себе. Непересічний чоловік з іграшкової крамниці носить за плечима невидимий багаж власного досвіду і креативу, яким вирішив більше ні з ким не ділитися.
Скорсезе серйозно підійшов до картинки і всі ті 5 Оскарів, особливо за роботу оператора і декорації, більше ніж заслужені.
Хоча щодо сценарію, то місцями здавалося, що він "провисав" - занадто багато всього хотіли розповісти і добре, що вклалися в дві години, бо ще більше було  занадто.
В цьому фільмі є історія для дітей, а є історія для дорослих. Перша - про маленького хлопчика і годинники, друга - про історію кіно. І дуже важко сказати, яка цікавіша, бо місцями кожна з них притягує більше уваги. З тих фільмів, які далеко не всім будуть до смаку, але які винагороджують терплячого глядача, котрий таки дочекався титрів.


"Если перестаешь понимать свое предназначение, то словно ломаешся.
Счастливые финалы бывают только в кино."

kinopoisk.ru-Hugo-1662964
svitla4ok: (happiness)
Дивні фільми існують для того, щоб після перегляду в голові лунало одне запитання: "А що це було?". "Electrick children" (2012) саме такий. 15-річна дівчинка вагітніє після  прослуховування касети з невідомою рок-піснею. І все б нічого, але живе вона в родині мормонів-фундаменталістів, що таке електрика погано уявляє, а про напрямки рок-музики і поготів. Батько не йме віри словам дівчини і хоче одружити її з першим, хто погодився з числа їх односельчан. Та мала мрійниця втікає тієї ж ночі на старому пік-апі в "рай електрики" - Лас-Вегас, де й шукає тих чи того,  хто дасть відповіді на її такі дивні запитання.
Гадаю слоган фільму чудово прояснює про що ця стрічка: "A movie about miracles...". Фільм про життя, яке все ж таки десь та існує. Біблійні дива в часи рок-музики, наркотиків, скейтів та чіпсів. І хоча фінал ще дивніший, ніж початок, стрічка залишає якесь приємне світло в середині. Мабуть електричне.
kinopoisk.ru-Electrick-Children-1922470
svitla4ok: (happiness)
От часом таке буває, що дивишся фільм і не розумієш чим думали сценаристи. Ну, правда, я можу витримати будь-який фінал, якщо він не суперечить власній внутрішній гармонії. Бо часом після деяких фільмів її доводиться шукати в інших стрічках.
Мабуть "Таймер" (2009) переконав мене, що я не зовсім до кінця вірю в фатум. Бо як же ж хочеться спонтанності і непередбачуваності і щоб "любви все возрасты покорны" ( і хто тільки придумав цю фразу і де, і коли я її почула?).
Фільм з тих не розкручених американських зі свіжими обличчями і незаштампованими сценами. Що тішить: жодного разу не захотілося перекрутити чи глянути, а скільки ж там до кінця.
І все,звісно,чудово, та я не розповіла про що стрічка. Вона про те, що було б якби, ми знали, де, коли і кого ми зустрінемо, щоб провести решту життя. Так зване сплановане життя за ваші гроші. Жодних стресів і венеричних хвороб. Та навіть найпродуманіші системи дають збій, а найпланованіші люди прагнуть спонтанності. І чесно, краще б вони були спонтанними все життя, бо моєму розчаруванню немає меж. Але добре, це ж фільм, буду тішити себе ілюзією, що в житті все інакше.
Коротше мораль така, що ваша пора вже шукати альтернативу цьому шаблонному слову "половинка людина завжди поруч, а щоб зустрітися, часом просто треба не поставити будильник.
Однозначний жирний плюс саундтреку у фінальній сцені - Iron and wine зуміють розтопити лід у будь-якому серці. А так можна дивитися, хтозна, можливо, вам фінал прийдеться до смаку;)
kinopoisk.ru-TiMER-1379700
svitla4ok: (happiness)
What Maisie knew ("Развод в большом городе", 2012) - хороша драма без оскоми гіркоти. Так, гіркоти тут багато, встигайте її тільки ловити, але коли головний персонаж - це дитина, світ видається не таким чорно-білим. Хороший фільм про стосунки і про прозу життя не надто відповідальних батьків. Старий-добрий Нью-Йорк, купа таксі, які то відвозять, то знову привозять бідолашну дитину з одного тимчасового пункту до іншого, четверо дорослих, з яких двоє надто часто грають в "дитячі" ігри.
Чарівні актори-усі без виключення. Переконлива Джиліан Мур, завжди врівноважений Александр Скарсгард і Оната Ейпріл, яка грає так, що, здається, дивишся не фільм, а документальну історію.
Розмірений фільм без наростання та драм, окрім деяких поворотних моментів, і простий, очікуваний фінал, як ковток води у спеку. Як і мораль, що сім'я важливіша понад усе.
Фільм з тих, які хочеться подивитися ще раз.
kinopoisk.ru-What-Maisie-Knew-2154670
svitla4ok: (happiness)
"Любит/не любит" (Take this Waltz, 2011) - неймовірно соковиті, яскраві кадри, давно не бачила стрічок, де б так гармонійно була підібрана кожна локація. Небанальна вулиця, будинок, місто та й сама героїня вдягається так, що кожен кадр хочеться затримати на довше, так все гармонійно і тепло. Черговий фільм з моєї улюбленої категорії "про стосунки". Знову Мішель Уїльямс, яку більше люблю, ніж ні. Цього разу ніхто не даватиме порад, все буде як швидка замальовка в блокноті посеред вулиці. Це розповідь про те, як нам часто обридає буденність і ми починаємо шукати чогось поза власним маленьким світом. Звісно, цій стрічці далеко до глибини і драматизму "Сумної валентинки", тут радше легкий сум за тим, що скільки не змінювати те,що набридло, врешті-решт ти повертаєшся туди, звідки прийшов.
Незвично бачити Сета Рогена в драматичній ролі, хоча він все-таки "смішив" цей занадто меланхолійний фільм. Мішель тут більше приваблює своєю присутністю, бо все-таки грає посередню дружину, яка не знає, чого хоче. Діалоги швидше на внутрішнє сприймання, їх важко розуміти буквально. Прекрасний музичний супровід. Чого тільки варта композиція "Take this Waltz" за чотири хвилини якої показали увесь задум фільму. Дивиться легко, на одному подиху. Але чомусь без жодних роздумів опісля. А може, то просто я цього разу вирішила не розмірковувати:)

Цитата: "В жизни есть пустота, так уж она устроена. Не нужно сходить с ума, питаясь ее заполнить."
take this waltz
svitla4ok: (happiness)
"Давай, до свидания!" (Lola versus, 2012) - легкий фільм про те, що хвилює найбільше, про стосунки. Жодних глибинних підтекстів чи філософських діалогів, проста і весела іронія на наш час. Нова "Френсіс Ха" знята на кольорову плівку з тією ж актрисою, тільки тепер героїня більше реалізованіша у всіх сферах. Принаймні спочатку. Фільм про те, як легко "завалити" своє життя за два кроки. Багато яскраво-насичених кадрів, приємні актори і кумедні моменти. Типовий одноразовий фільм на вечір, який не залишає жодних емоцій, ні негативних, ні позитивних. Така собі історія про гламурну хіпстерку, якщо такий підвид взагалі існує;) Дивитися і релаксувати:)

Цитати:
" - Ты что реально хочешь выговориться перед защитой моей диссертации?
Просто наше общество панически боится тишины.
Иногда нужно жить безбашенно и спонтанно и тогда все наладится.
Не бывает идеальной обуви, особенно если у тебя кривые ноги.
Чтобы полюбить себя, сначала нужно полюбить других".


Lola-Versus
svitla4ok: (happiness)
frances-ha-2
"Френсіс Ха" або "Милая Фрэнсис" (Frances Ha, 2012) - фільм про пошуки себе, які ніколи не закінчуються, скільки б років нам не було, проте як важко бути собою в світі шаблонів. Неймовірно позитивний та життєствердний фільм, з тих, які варто передивлятися для підняття настрою і віри в себе. Бо ж життя ніколи не закінчується доки ми мріємо. Хоча насправді цей фільм зовсім не оптимістичний протягом основної години дії. Цей "оптимізм" з'являється лише у фіналі, бо в таких фільмах найважливіше вміти поставити крапку. Дівчина трохи не від світу цього на ймення Френсіс, яка протягом стрічки змінює квартири частіше, ніж кавалерів, з останніми в неї взагалі не все просто, бо як сама себе характеризує - вона не для побачень -undateable- англійською, звісно, це краще звучить.
Тут не буде кульмінації, бо сюжет ніби і ні про що, та з рештою, як і будні середньостатистичної людини, хоча де там -середньостатистичні люди зовсім не схожі на Френсіс!
Вона має мрію, але погано уявляє як її досягти, шукає себе з новими співмешканцями, змінюючи підробітки, повертаючись до батьків, зникаючи і з'являючись в різних містах.  Чого тільки вартий епізод її сумбурної поїздки до Парижа! Але, звісна річ, основним місцем дії залишатиметься Нью-Йорк.
Після серіалу Girls Френсіс видається продовженням чи передісторією чи відгалуженою сюжетною гілкою - називайте як хочете, але тема сучасного втраченого покоління нарешті перекочувала у кіно, де навіть короткозорим видно: телефон з купою функцій (читай смартфон) не приносить щастя, якщо ніхто не телефонує і якщо ти гуляєш Парижем один. Та не все так погано, бо врешті-решт колись і у Френсіс з'являється те, про що вона так довго мріяла.

Цитати:
"Мы как будто семейная пара - только разговариваем и не занимаемся сексом.
Люблю когда вещи выглядят как ошибки, но круто."
svitla4ok: (happiness)
Обожнюю фільми про 17-річних хлопчиків, які заплуталися у собі. Роздуми про сенс життя у такому віці особливо гострі. Тож я уже й не пам'ятаю за яких обставин натрапила на опис фільму "Someday this pain will be useful to you" (2011), та переглянути вдалося тільки зараз.
Помітила таку особливість, якщо у фільмі є хоча б дві цитати, які "чіпляють", то це вже далеко не "пропащий" фільм. У цій історії фраз, які хочеться цитувати, більше, ніж достатньо., бо вони тут ще навіть до початку фільму, під час вступних титрів:
"Я б дуже хотів, щоб кожен день був схожий на сніданок. Час, коли люди додивляються свої останні сни. Вони ще зосереджені на них і не можуть реагувати на реальність. Якби завжди був лише сніданок - мені було б добре".
Далі більше:
"Потрібно говорити тільки те, що цікаво, або те, що необхідно сказати".
"Якби кожен повинен був вірити в те, що він робить, мало би що робилося в цьому світі".
"Мені подобаються музеї, тому що це одне з тих рідкісних місць, де тобі не намагаються що-небудь продати".
"Я думаю, коли твоє життя добігає кінця, ти повинен задати собі два питання: "Чи прожив я насичене життя? І чи достатньо я любив?" І якщо ти можеш позитивно відповісти на ці два запитання, то ти недарма його прожив",
"Тост: "За те, щоб жити, коли живеш".
" -Що мені робити?
 -Я ненавиджу, коли люди так кажуть. В більшості випадків вони прекрасно знають що робити".
"Але якщо я псих, то як тоді стосовно всіх решта?"
Атмосферне, спокійне кіно, розмірковування, суперечки, думки, сумніви - усе як завжди у фільмах максимально наближених до життя, відмінного від схеми. А Люсі Лью така гарна у ролі психолога. Важко критикувати, хоча по суті і нема за що. Все стримано і довершено, і навіть закінчення, більше, ніж логічне і без всіляких рожевих сиропів. Після перегляду стає хороше, а саме так має бути від хорошого кіно;)
1371207057odnajd-eta-bol-prineset-tebe-polzu
svitla4ok: (happiness)
Є ось такі фільми, як "Краща пропозиція"  ("Best offer"), (2012) непримітні на перший погляд, як Джеффрі Раш у головній ролі, зажди стриманий і водночас відвертий у своїх емоціях. Згадався чомусь він до порівняння у фільмі "Сandy". Завжди такий переконливий чи то в ролі наркомана чи в то ролі ліцитатора аукціону. Сюжет хоча б "пахне свіжістю", принаймні відносно. Бо використано уже типовий прийом, коли всі "карти" несподівано розкриваються у фінальній сцені. А на початку можна навіть подумати, що це трилер, потім, що фільм жахів, місцями, що це любовна історія, яка має закінчитися прекрасно. Ну,  і звісно, відкритий фінал, обнадійливий як для героя Джеффрі Раша, так і для глядача.
Увесь фільм розмірено-одноманітний, бо переломний момент лише у кінці, тож хронометраж у дві години занадто вже обтяжливий для безперервного перегляду. Я постійно відволікалася, а отже мене не привабили аж на 100% картинкою та сюжетом. Чогось забракло. Емоційнішого образу молодої дівчини чи окремої сюжетної лінії про її стосунки з героєм Джима Стьорджеса, що ніби розуміється за замовчуванням, хоча сам герой Джима Стьорджеса виглядає переконливо прекрасним і таким "доброзичливим".
Фільм-міркування про те, що нікому не можна довіряти і що кохання "зносить дах" навіть у похилому віці, а отже треба постійно бути на варті, і ще не варто прив"язуватися до картин, так само як і до людей. Що поробиш ніхто з нас від цього не застрахований. Бо це ж тільки в кінематографі можна наново переписати сценарій чи хоча б фінальну сцену.
Дивитись,бо:
"У будь-якій підробці завжди приховане щось оригінальне."
"Можна підробити бозна-що: щастя, біль, радість, хворобу, ненависть і любов..."
"- Ви одружені?
-Так. Майже 30 років.
- То як це?
- Як на аукціоні. Ніколи не знаєш чи твоя пропозиція найкраща."
lamiglioreofferta_3
svitla4ok: (happiness)
Мені рідко рекомендують фільми. Проте коли вже рекомендують, то я обов'язково мушу подивитися. Мені неважливо який жанр, які відгуки, який рік. Я просто мушу подивитися, щоб скласти власне враження. Зрештою, від мене цього і очікують ті, хто рекомендує.
Так сталося із "Listen to your heart" (2010) - мені просто сказали подивитися. І хоч фільмів такого штибу, більше, ніж достатньо. І хоч таких я бачила вже половину, я не вагаючись, почала дивитися.
І хоч виникали думки критикувати за повтори, і хоч багато чого деякі моменти нагадували з раніше переглянутого, було у цьому  фільмі і щось своє: кумедний газетяр, який так любить свою роботу, власник кафе, який ледве-ледве розправляється з боргами і тихцем п'є своє віскі, сувора мати, вірна подруга, дівчина, яка чує серцем і хлопець, який мріє залишити щось після себе. А ще там були мрія і віра. Ну, а те, що там була ще й любов, думаю і так зрозуміло:)
Моя упередженість тримала мене до останнього і я навіть думала, що не плакатиму. Проте у таких фільмах завжди є той момент, коли вже ніхто не плаче, а мене таки пробирає) Та не зважаючи на сумні моменти сюжету, сценаристам вдалося таки залишити світло в душі після перегляду. Бо ж ми усі знаємо фразу "слухай свого серця" та чи  прислухаємося?

P. S. Заради ось цих фраз, фільм вартий того, щоб його подивитися:
"Сьогодні прекрасний день, щоб жити!"
"Життя занадто коротке, щоб проживати його за когось іншого"
" - Кожен день купуєш газету?
-Так...
-І просто викидаєш?
-Так...
-І не читаєш?
- Ні...
- Тоді навіщо купувати?
- Мені подобається продавець..."
kinopoisk.ru-Listen-to-Your-Heart-1544703
svitla4ok: (happiness)
Обожнюю фільми від яких стає затишно. І справа не в сюжеті, не в акторах та іменитих режисерах, а в маленьких дрібничках, які крапля за краплею наповнюють келих і роблять звичайне кіно хорошим. Це все можна сказати і про фільм "Кохання і турбулентність" (2013) - здавалося  б і ще одна романтична комедія, з тією різницею лишень, що французького виробництва. Сюжет старий як світ - двоє колишніх закоханих волею долі зустрічаються знову. І поки вони опираються, всесвіт уміло скеровує їх до спільного майбутнього знову.
Мабуть, якби цей фільм закінчився прощанням - то я б пустила сльозу. І це була б життєва історія, яких багато. Але сценаристи змилувалися і дали героям другий шанс - і це теж життєва історія, яких мало. Чудовий фільм про спогади про одні і ті ж ситуації жіночими і чоловічими очима, про друзів, батьків і всіх тих, хто впливає на наш вибір, на наші мрії, кроки чи тупцювання на місці. Ніяких підтекстів чи фраз між рядків. Хоча діалоги героїв не позбавлені сарказму на типові шаблони сучасних стосунків між закоханими. Багато кумедних моментів, з яких можна посміятися і навіть впізнати себе.
Затишний фільм для осіннього вечора.
Amour-et-turbulences-afisha
svitla4ok: (happiness)
Випадково прочитала  у френдстрічці про фільм "Рассказы" (2012). І відгук (5 слів від сили) і назва мене зацікавили. Думаю гляну в перервах між своєю паперовою нудотою).
Це одне задоволення дивитися фільми у хорошій якості (це ще не до теми, але все ж) і я таки не розумію, як можна дивитися щось в онлайн. Ні, дивитися, звісно, можна, а от кайф ловити і естетичне задоволення точно ні.
Добре, почну) Цей фільм, як і багато з останніх російських "замахується" на голлівудську "динамічність" і захоплення з першого кадру: красива картинка, стильні люди і відповідна музика. Ну, і ,звісно, назва з'явиться на екрані після невеличкої зав'язки. Відразу попереджаю, логіки між історіями не варто шукати, це повноцінні короткометражки, зібрані під одним дахом з назвою "Рассказы".
Перша - обов'язкова до перегляду усім (посмієтеся з себе, або впізнаєте в героях когось із знайомих). Її можна назвати "плани про плани" чи якось так. Усе максимально правдиво про те, як іноді ми зводимо своє життя до абсурду.
Друга - про коловорот подій, облич і грошей і про сучасну бюрократію. Особливої уваги заслуговує сцена в громадському туалеті і сушіння грошей.
Третя - ну тут вони вже переборшили і наплутали всілякого такого: Пушкін і бабця з паранормальними здібностями: дивіться і шукайте власні метафори. Я їх там чомусь не побачила.
Четверта - молодь і історія+ старше покоління. Без коментарів. Нічого змістовного, крім до ідіотизму нелогічних діалогів з вульгарностями. Розсмішило про червону стіну)) Зверніть на це увагу, якщо будете дивитися;)
Загальний висновок такий - це вам не "Неадекватные люди", як радить кинопоиск до порівняння, а спроба зробити мініальманах короткометражок про сучасну Росію. На один раз. Навіть нема моментів, які б хотілося передивитися ще раз.
250142
svitla4ok: (happiness)
Врешті подивилася "Warm bodies" (2013), фільм, на який навіть хотіла піти в кіно. Сюжет, що не потребує затрачання додаткових мисленнєвих процесів: світ на межі вимирання, частина людей - зомбі, частина - ходячі скелети, частина -нормальні. І Ось він зомбі закохується у неї людину. Звісно, її батько проти, адже мріє, щоб дочка знайшла собі "нормального" хлопця. Хоча, як стверджує в одному епізоді подруга головної героїні - в наш час з цим важко.
А так - це вам не "Сутінки" і сопливих моментів майже не буде. Зате будуть вінілові пластинки, хороша музика, гарна машина і старий полароїд. "Зберігати спогади дуже важливо, особливо тепер, наприкінці світу..."
Давно вже не пам'ятаю стільки хороших саундтреків в одному фільмі. Цікаво, що сценарій написаний за одноіменною книгою одного відомого американського блогера, що не може не тішити;) і пісня, яку тепер постійно буду слухати M83 "Midnight city"Julie-and-R-warm-bodies-movie-33361865-1000-1000
svitla4ok: (happiness)
"Side effects" (2013) - нормальний трилер із хвацько закрученим сюжетом і вже традиційним голлівудським прийомом, коли спершу нібито позитивний персонаж згодом стає негативним, в міру того, як  кардинально міняється сюжет і поведінка головних героїв. Тут все за планом: нібито безневинна людина стає винною. Півфільму ви повинні її жаліти і винити у всьому сучасну рекламу, комерцію та лікарів. Ну і, звісно, всі карти розкриються у фіналі. Але подвійний "обман" заради правди в кінцевому результаті, який вдається героєві Джуда Лоу – це те, що відрізняє цей фільм. Динаміки вистачає на всі  1.45 хвилин, тому що доводиться вслухатися в кожну фразу, аби не пропустити той ключовий поворотний момент. Якісно, динамічно, часом передбачувано, часом несподівано. Але так по-голлівудському та з розмахом.
Досить багато  "зовсім ненав"язливої" реклами: "Red bull", "Apple", "Yahoo" та ін.
Дивно, що після зіткнення зі стіною в головної героїні лише подряпини на обличчі, але це ж кіноJ Вже згодом розумієш, що це знову ж таки непряма реклама автомобіля з якісною подушкою безпеки. Героїня постійно слідкує за рекламою, знову ж -  такий собі гімн рекламі, тільки в дещо іншому ракурсі, ніж у "99 франків".
Несподівано було бачити Кетрін Зету-Джонс у ролі лесбіянки. Проте егоїстичний образ завбачливого лікаря психолога був зіграний нею на 100%. Руні Мара видалася спершу сіренькою мишкою, але потім "дала жару". Як на мене, на роль головної героїні вона підійшла безпрограшно, особливо подобається її гра вже в другій половині фільму, коли бачиш її "істинне обличчя". Джуд Лоу використовував свій традиційний арсенал міміки, але тим не менш був переконливим. Єдине, що спершу не дуже асоціювався мені з професією лікаря.
Про Ченінга Татума нема що розповідати, тому що роль була досить невеликою. Зате навколо образу його героя обіграється увесь фільм.
Щодо загального враження про фільм – то Голлівуд славиться подібними картинами. Але після моїх невдалих переглядів фільмів – цей був як ковток свіжого повітря чи як динамічна поїздка в машині (майже як в головної героїні до найближчої стіни)
Ну і, звісно, вдруге такі фільми дивитися немає бажання. Бо ефект буде вже не той. І  не побічний;)
posters_3
svitla4ok: (happiness)
Фільм  присвячується усім лінтюхам по життю, яким просто потрібен якийсь стимул,зміни чи щось непередбачуване. Фільм "The art of getting by" (2011) не претендує на оригінальність. У типового американського підлітка типова для суспільства ХХІ століття депресія. Він не знає і не хоче знати, що робити зі своїм життям, а тому не робить домашні завдання, прогулює школу і безцільно блукає містом. Але у нього є талант - він чудово малює, хоча й не в альбомі, а в підручнику з геометрії. Проте в цьому теж свій шарм.
Фільм без трагічного фіналу, без замудрих діалогів, типово підлітковий, але. Варто дивитися, якщо ви бачили "Август Раш" і полюбили хлопчика, який зіграв там головну роль. Так от, хлопчик подорослішав і його можна побачити тут.
Крім того, саундтреки підібрані, як на мене, максимально вдало і вже тому варто хоча б їх почути.
Операторська робота теж на хорошому рівні. Мінімальна кількість стандартних ракурсів. Зате багато варіацій міста: вечірнього, ранкового, похмурого, сонячного і так далі.
Мораль: "Усе в житті можливо!"Art.of.Getting.By.2011.mp4v.ru

Profile

svitla4ok: (Default)
svitla4ok

June 2014

S M T W T F S
12345 67
8 91011 12 1314
1516 1718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 01:15 am
Powered by Dreamwidth Studios