svitla4ok: (happiness)
Він просто вийшов і заграв. І я стримувала себе, що не заплакати там, під прицілом фотокамер, відеокамер, телефонів. А ще я стримувала себе тому, що не можна плакати, треба бути сильною. Як от Богдан, який хриплим голосом сказав, що для нього велика честь грати для нас і попросив усіх підійти ближче, бо так йому затишніше і до того ж він не грав за своє життя так багато концертів, щоб стояти від нього на великій відстані. Можна писати про мурашки по шкірі, про щось неймовірне всередині та насправді мене просто переповнював трепет. Особливо, коли він грав так з надривом Ludovico Einaudi - Nuvole Bianche. Хай простить Ludovico, але це виконання мені подобається більше.
Ну і як з усім хорошим - година інколи - це так швидко...
1010476_654478591281674_1741357402_n
svitla4ok: (happiness)
З фільмами, як і з людьми - вони завжди знаходять тебе  в потрібний момент. Принаймні, хочеться так думати.
"Перед заходом" (2004) я дивилася пізно вночі, це була програма "Аргумент-кіно" на "1+1", засинаючи і прокидаючись, але тим  не менш чітко запам'ятала для себе, що колись треба буде знайти цей фільм і подивитися від початку й до кінця. З того часу минуло майже десять років і ось якось влітку, в пошуках чергового надихаючого фільму, я наштовхуюсь на знайому назву. Головним відкриттям стає те, що крім "Перед заходом" існує ще перша частина "Перед світанком" (1995), більше того, недарма це все мені згадалося, бо в цьому році з'явилася третя частина "Перед опівніччю"(2013). Це як завжди був вступ. А тепер про кожен з фільмів.
Відразу попереджаю, хоча це і художні фільми, але частка реальності тут набагато більша, ніж деінде в подібних романтичних історіях.
"Before sunrise" (1995)
Джессі і Селін випадково знайомляться в потязі. Вона - француженка, яка повертається додому, він - американець, який прямує у Відень, де відлітає у штати. Та розмова в потязі міняє їхні плани: вони сходять у Відні разом і блукають містом до світанку. Майже увесь сюжет в одному реченні. Що шукати і чекати в першому фільмі? Нічого, окрім філософсько-нічних розмов  про життя, мистецтво, чоловіків і жінок, почуття, сором"язливість, молодість, ніч, відвертість. Такі фільми існують для того, щоб показати: життя, без сценарних прекрас теж має право бути зафільмованим. Але настає світанок і доводиться прощатися...З цим днем, з Віднем, з коханням, яке буває раз на все життя....
kinopoisk.ru-Before-Sunrise-1206033
"Before sunset" (2004)
Події розгортаються через дев'ять років після першої зустрічі. Джессі написав книжку і презентує її в Парижі. Селін, завдяки його роману приходить на презентацію. Цього разу вони мають лише кілька годин до його літака. Ті двоє романтичних молодих людей тепер значно серйозніші і досвідченіші, але щось змушує їх знову і знову повертатися у розмові  до того єдиного дня, який їм пощастило провести разом. Вони діляться тим, як склалися їхні життя. Запитують в одне одного про те, що так хотілося дізнатися за ці всі роки. Словом сумні нотки фіналу першої частини перекочовують на сюжет другої, яка закінчується незрозуміло обнадійливо. Принаймні для романтиків.
kinopoisk.ru-Before-Sunset-169553--w--800
"Before midnight" (2013)
Остання, заключна частина, яка повертає в реальність, спускає нас з небес на землю. З хороших новин: наші герої разом, у них є дві донечки, живуть в Парижі, він далі пише книги, вона - рятує світ:) Спершу здається, що та романтичність розливу 94-го року давно зникла, звичайні будні звичайної сім'ї. Фільм, як і попередні дві частини всуціль складається з розмов. І тепер ці розмови про науково-технічний прогрес та місце людини в цьому автоматизованому світі. Та поряд з тим героям вже не ледь за двадцять, обличчя вже не такі свіжі, мрії не такі рожеві, а будні надзвичайно реалістичні. Ця частина дає відповідь на те, що відбувається після хеппі-енду в усіх романтичних голлівудьських історіях. Повчально, надзвичайно повчально. Але навіть фіналу б цієї історії не було б, якби хтось не йшов на компроміс. Любов-це вміння прощати.А поки ще 56 років на те, щоб краще пізнати одне одного.
kinopoisk.ru-Before-Midnight-2062089
П.С. Та найсумніше, що в реальності:
"Фильм посвящен памяти Эми, женщины, чей образ послужил основой для фильма «Перед рассветом» (1995). Режисер фильма провел ночь, гуляя и разговаривая с ней в Филадельфии, но, в конце концов, они потеряли контакт. В промежутке между фильмами «Перед закатом» (2004) и «Перед полуночью» (2013) он, наконец, узнал, что Эми умерла много лет назад в ДТП, поэтому он посвятил фильм ей.
kinopoisk.ru-Before-Midnight-2078757
svitla4ok: (happiness)
Скільки разів в своєму житті ми повертаємося туди, в дні нашого дитинства та юності, шукаємо поворотні моменти, шкодуємо про те, що зробили, та частіше за все, мабуть про те- на що не наважились. І якщо я правильно зрозуміла ввесь підтекст, то саме про це "К югу от границы, на запад от солнца" Х.Муракамі.
Моє знайомство з Муракамі офіційно відбулося кілька тижнів тому, коли я почала читати "К югу...", а до цього це прізвище постійно було на слуху, воно прокручувалося у голові з пісень "Бумбоксу", нагадувало про себе з рецензій на книги у дорогих глянцевих журналах, врешті, постійно потрапляло мені на очі в книгарнях. Мабуть книги, як і люди, знаходять тебе в потрібний момент. я не обирала з чого починати знайомитися з творчістю Муракамі, це все теж було заздалегідь обумовлено у ланцюжку невипадкових подій: спершу натрапила на цитати з цієї книги, а потім виявилося, що [livejournal.com profile] svitlja4ok саме зараз (то було навесні) читає цю книгу, а ще одна знайома сказала, що мені він однозначно має сподобатися, судячи з моїх мистецьких смаків. Все натякало на те, що і мені пора нарешті дізнатися хто ж такий цей Муракамі. Та врешті перейти на новий рівень знайомства-поза межами обкладинок книг.
Що ж до самого роману, то він такий же примарний, як і головна героїня у ньому. Де межа реальності, спогаду та ілюзії? Нам ніколи цього не дізнатися.Скільки образів з минулого поруч з тобою, коли грає давно забута мелодія минулих років твого життя? У чому рецепт щастя і чого прагне людина, навіть якщо у неї все є? Муракамі не дає відповідей, вочевидь - це не його стиль. Але все можна зрозуміти, якщо уважніше вслухатися в кожне слово. Фінал він залишає відкритим: і кожен побачить там щось своє:  хтось смерть, якщо песиміст, а хтось - продовження тихого і спокійного життя, якщо оптиміст. Одним словом- варто читати:)
south-of-the-border-west-of-the-sun

І баааааааааагато цитат;) )
svitla4ok: (happiness)
Дочитала сьогодні останню (останню в сенсі не останню, а найсвіжішу і українською:) книжку Я. Л. Вишневського  "На face з сином". Читала я дооооовго. Перші двісті сторінок з 296 чи скільки там ковтнулися одним махом. А потім щось діло не просувалося: то книжки не було зі мною, то я читала приблизно по сторінці вдень. А все тому, що кількість прізвищ, дат та історичних фактів на одній сторінці перевищувала навіть стандартну інформацію у вікіпедії) Коли я зависала і втрачала нитку розмови Вишневського зі своєю мамою, а саме про це книжка, то навіть почала думати, що ця книжка не найкраще з того, що він написав. Але тепер, дочитавши, я думаю, що це не так. Мушу визнати, що інформації в романі на неповних 300 сторінок більше, ніж достатньо. Тут купа роздумів про релігію, церкву, священиків, хімію, соціальні мережі, минуле і майбутнє з детальними відступами у біографії тих чи інших відомих людей - це все те, що характеризує стиль Вишневського, але у цій книжці в більш концентрованому вигляді, ніж завжди. І коли я було хотіла поставити крапку на своїй любові до цього польського письменника, він написав таке закінчення, що мені хотілося тільки казати "Дякую, що ви є!", а якби була можливість, то б і просто його обняти;)
Звісно, Вишневський собі дозволяє підняти багато дискусій, писати компрометуючі речі, часом суперечити самому собі, переповідати історичні факти під новим кутом, зображувати пекло, рай і чистилище, висміювати facebook, twitter, vkontakte, політиків і владу в цілому світі. На своїй зустрічі він наголошував, що це впершу чергу сюрреалістичний роман і його не треба сприймати серйозно. Хоча, коли видавці радилися з юристами щодо видання цього роману, то ті застерігали, що можуть бути проблеми з тими брендами і компаніями, кого було згадано в не зовсім гарному світлі. Проте книжка видається, перекладається і поки ніяких претензій не висловлювали. Для письменника - це впершу чергу була можливість закінчити розмову з матір"ю, яка померла, коли він був ще дуже молодий, тож якби не умови видавців та терміни, як він зізнається, то навіть не знає чи взагалі зміг би поставити крапку у цій розповіді, бо ж завжди залишається щось недомовлене та недобалакане.
Рекомендувати не буду, бо якщо ви не читали Вишневського абсолютно нічого, не можу гарантувати, що ця розповідь вам сподобається. Якщо ж читали "Самотність в мережі" і вона вам не сподобалася через надмірну романтичність і ідеалізацію смутку, тоді варто спробувати щось протилежене (Хоча застерігаю: смуток, згадки про еротику та багато іншого тут теж є).
Що дивно, тут майже не було якихось надзвичайно влучних цитат, що, зазвичай, притаманно афористичному стилю письма Вишневського. Хоча дещо я таки знайшла для себе:
"Світ настільки психоделічно-прекрасно-складний...
Бо чим більше людина знає, тим менше боїться!
Кохання - це обітниця, вільний акт передачі свого життя іншій людині.
Любов описати можна як нестримне прагнення розмовляти із близькою тобі людиною".
Що ж на цьому ставитиму крапку. Перечитуватиму "Самотність в мережі" якось і плануватиму придбати "Повторення долі" українською;)
68578_1
svitla4ok: (happiness)
Якось думала про те, які у мене улюблені фільми. І ніби є такі, а як запитають відразу все й за буду. Тепер думаю зробити список (для себе) - ну, це колись у планах. А поки мені зовсім випадково нагадали про один чудовий фільм про журналістську роботу на телебаченні "Morning glory" (2010). Пам'ятаю, як побачила трейлер в кінотеатрі і просто закохалася в цей фільм і в героїню Рейчел МакАдамс, яка мені так близька. В кіно я тоді на цей фільм так і не потрапила, дивилася в мережі у поганій якості, сміялась і плакала, плакала і сміялась. Сьогодні подивилася знову і ніби й не бачила цей фільм раніше, ті ж емоції: і сміх, і сльози, і переживання, і обурення, і гордість.
Звісно, велику роль зіграв чудово підібраний акторський склад: неперевершений Харрісон Форд у ролі журналіста, третьої найгіршої людини в світі:) як завжди чарівна Дайан Кітон, яка спочатку теж грає незворушну зірку телеекрану, а згодом цілує жабу в прямому ефірі і багато чого іншого, не менш кумедного.
Сюжет дещо нагадує "Диявол носить Прада", це й не дивно, бо сценарист той самий. Тим не менш у цьому фільмі більше життєвості чи що. Хоча це мабуть два моїх улюблених фільми про те, як робити кар'єру, які не набридають, якщо вам знайомо те, про що говорять головні героїні.
Улюблені цитати:
- Ви ніколи не були виконавчим продюсером (читай у вас немає досвіду), ви надто молоді, про вас ніхто ніколи не чув і ще ваша освіта 3, навіть не 4 роки в університеті Ферлій Дікінсон відомому як Ферлій Дуркінсон...Щось пропустив?
- Повірте, я знаю, у вас немає причин вірити в мене, але я працюю більше за будь-кого, приходжу першою і йду останньою, і знаю про новини більше, ніж ті, чиї батьки платять за те, щоб їх діти курили наркоту і навчалися в Гарварді і я цілком і повністю віддаюся роботі, я цим живу, це моя сутність, я....
Тож коли у тебе не вірять ні мама, ні твій начальник, тим паче колеги по роботі, то це твій успіх до слави. Ранкової слави, якщо ти можеш, як головна героїня, зціпивши зуби, не спати до ранку чи не кожного дня, шукати цікаві ідеї, які відразу перехоплюють,і постійно пити лише каву з термокружки. В іншому випадку цього фільму взагалі не було б:)
Помітила, що моя улюблена характеристика до легкого, але водночас зі змістом фільму - це прикметник "мотивуючий". І хай йому грець, але цей фільм таки дуже і дуже мотивуючий! А які мотивуючі саундтреки, які вже кілька днів на повторі! Що-що, а в американському кіно для масового глядача співвідношення картинка-актори-музика завжди на вищому рівні. А ще такі фільми вселяють віру, а це вже зовсім непогано у цьому нестабільному світі;)
morning-glory-mobile-wallpapermorning-glory-movie-photo-21

Profile

svitla4ok: (Default)
svitla4ok

June 2014

S M T W T F S
12345 67
8 91011 12 1314
1516 1718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 06:36 pm
Powered by Dreamwidth Studios