Там, де я не була...

[svitla4ok]

Київ о п'ятій ранку такий чаруючо-спокійний. А квітень вселяє надію. В принципі він завжди її вселяє, але цьогоріч по-особливому...
Якихось півгодини і я вже там, де не була тоді, коли треба...Реальність, яка видається сном, примарою. Сцена, яку стільки разів бачено з монітору, вживу видається надто малою. Натомість ялинка потворно-великою і страшною.
У таку ранню пору на майдані купки "туристів" і поодиноких киян, які поспішають на роботу.
Люди фотографуються на фоні барикад та спалених автомобілів, та й просто фотографують усе навколо. В тому числі і я. Жахливі телефонофото як спосіб нагадування собі та іншим.
В Маріїнському парку якось лячно - далеко зайти не ризикнула. Відчуття тривоги чомусь постійно ходило десь поряд. Хотілося конче з кимось поговорити, натомість дзвонити так рано могла лише татові..
В такі моменти особливо гостро відчуваєш свою нікчемність, а слова "Душу й тіло ми положим за нашу свободу" стають зовсім не випадковими.
"Христос Воскрес! Воскресає Україна!" - найоптимістичніше в цьому квітні,а дзвони Михайлівського собору - щось незвіданно далеке...
На годиннику восьма ранку, Київ ще не надто шумний, вітер ще не надто теплий. Думки роз'їдають з середини, та тепле відчуття віри незримо присутнє.
Чому я саме зараз тут, а не тоді? Не питаю і  сама не знаю відповіді. Можливо, тому, що Толкієн мав рацію: "Ваші стежки у вас під ногами -кожен побачить свою в належний час".
P.S. Поки це писала - маленький пелюсточок цвіту впав на рукав куртки. Буду гадати, що це добрий знак=)

І наостанок трохи буркотіння)
По дорозі на вокзал ми встигли з новою знайомою заблудитися у метро (по-ідіотському, звісна річ) і якась добра жіночка вказала нам куди йти і навіть запитала звідки ми, які враження і, звісно, побажала нам щасливої дороги. А блукати містом від 5 ранку до 12 дня - не такий вже й кайф, скажу я вам, особливо, якшо в мегадурному інтерсіті ви змогли поспати якихось 30 хвилин. Цей швидкісний поїздо-автобус за 2 години у Вінниці, зате від Хмельницького до Тернополя їде 2 години, як звичайний потяг, а може ще й повільніше. Щастя, звісно, сидіти біля вікна і милуватися найкращою (точніше одною із) - передвечірньою порою, спирати голову на типу підвіконня, слухати доброї музики і читати глибокої поезії...
А ще в добі замало годин, щоб зустрітися з усіма і розповісти усе пройдене...Хоча, що там нарікати, зустрітися з сестрою Іркою:) таки вдалося. А ноги вже не ті не тільки в тебе. після цього каторгопоїзда в мене вони були як дві колодки)

Comments

[svitlja4ok.livejournal.com]

геть не маю сьогодні слів, щоб написати те, що відчула читаючи. але так, у кожного є дорога, яка кудись веде, а кудись ні. і кожен буде у потрібний час у потрібному місці завжди.
рада зустрітися з Тобою в твоїх дописах :)

[svitla4ok.livejournal.com]

це нормально, що нема слів) у мене б не було цього запису, якби я не мала з собою блокнота і купи часу до початку тренінгу)

[svitlja4ok.livejournal.com]

це ще та сама серія тренінгів інтерньюзу?

[svitla4ok.livejournal.com]

так. тіки цього разу було про Східне партнерство

[zirka06.livejournal.com]

Ноги вже всьо вапще. Я теперка ввожу обов'язкові довгі прогулянки в раціон, бо взагалі проблема

[svitla4ok.livejournal.com]

в мене прогулянки кожен день, але ноги набрякають і я не знаю шо з цим робити :(

[nyotka.livejournal.com]

Хотіла написати, що 2 години від Хмельницького до Тернополя не дивина, бо там дорога яма на ямі. Перечитала, дійшло, що то потяг був)))

[svitla4ok.livejournal.com]

певно там і колії яма на ямі)

[shaksanka.livejournal.com]

так, майдан і околиці ще довго будут моторошнимим місцями
нещодавно йшла там, просто до метро, і не могла втримати сльоз... таке враження, що так буде завжди

[deep-like-ocean.livejournal.com]

я рідко останнім часом бувала на Майдані, а якщо і була - то лише по дорозі до метро. тяжко знаходитися там, дихати навіть тяжко, ком у горлі, як тільки глянеш у бік Інститутської та на чорний будинок профспілок. погоджуюся з останнім коментарієм - здається, що такі відчуття тут будуть переслідувати завжди, навіть коли Майдан відреставрують.

ех, а я і не знала, що ти до Києва збиралася)) розкажеш скоро, що і як))))

[fialkova-mavka.livejournal.com]

ти була в Києві і нічо не сказала???((((

[svitla4ok.livejournal.com]

я була на тренінгу, який був до самого вечора в готелі "Козацький" -сил вистачило перейтися майданом годинку і лягти спати(
сорі, але я не думаю, шо ти хотіла б зустрітися о 5 ранку зі мною)